Вона знайшла його випадково. Стара дерев’яна скринька, вкрита пилом, стояла на верхній полиці в шафі, де зберігались давні фотоальбоми, листівки, вирізки з газет. Її руки затремтіли, коли вона дістала її та принесла мені.
— Це твоє, дідусю?
Я кивнув. Усміхнувся.
— Давно не відкривав. Може, час.
Ми сіли разом біля вікна, крізь яке лагідно падало вечірнє сонце, й розкрили ящик. Усередині були дрібниці, але кожна — з історією.
Листівка з табору, де я вперше поїхав без мами. Фотографія зі шкільного виступу, де я стояв із дерев’яним мечем і надто великим шоломом. Малюнок — той самий, із якого все почалося. А ще — лист, написаний мамою, вже пожовклий, але ще такий живий…
— Це… — вона торкнулась його пальцями, — вона писала тобі?
— Так, — прошепотів я. — У найважчі моменти. Цей лист підтримав мене тоді, коли здавалося, що не лишилось нічого.
Вона слухала, як я згадував юність. Перше кохання. Першу втрату. Перший успіх і перший біль. А потім — як з’явилася її мама. І як усе змінилося.
— Ти був схожим на мене, правда? — тихо спитала вона.
— А ти — на мене, — відповів я. — І це прекрасно.
Тієї ночі вона заснула з ящиком на колінах. А я дивився на неї й думав: пам’ять — це не тягар. Це — міст, яким ми йдемо одне до одного.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
