Усе почалося з хитання. Вона стояла біля дивана, тримаючись за подушку, й поглядала на мене — наче шукала дозволу. Чи сміливості. Чи обидва.
Я присів навпроти й простягнув руки:
— Іди до мене. Я тут.
Вона вагалась. Маленька ніжка, ще одна — і... впала на коліна. Але не заплакала. Подивилась ще раз, сконцентрувалась — і знову спроба.
Один крок.
Другий.
Світ затамував подих.
Третій — і вона вже в моїх обіймах. Маленьке тільце стисло мою шию, а я сміявся й плакав водночас. Це була не просто прогулянка по килиму — це був її перший крок у великий світ. Перший доказ, що вона зможе. Іде. Не боїться.
Мама стояла поруч з телефоном у руках і з тими самими очима, які я пам’ятав з дитинства. Очима, що вміють говорити без слів: «Я вірю. Я пишаюсь. Я тут».
І я згадав, як сам колись робив ці кроки. Як хтось ловив мене, підхоплював, гладив по спині й шепотів: «Молодець». А тепер це — моя роль.
Життя рухається по колу. І в кожному кроці — любов, що передається далі.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
