Ми сиділи на підлозі нової квартири. В кімнаті ще пахло фарбою, коробки були не розпаковані, чашки — різні, бо свого посуду ми ще не мали. Але це вже було наше. Наш простір. Наш вибір.
— Як ти думаєш, де повісити цей малюнок? — вона тримала в руках мій старий ескіз нічного міста.
— Там, де світло падає зранку, — сказав я. — Хай день починається з мрії.
Ми сміялися, сперечалися, розкладали книги, вішали штори, готували першу вечерю на одній сковорідці. І між усім цим — розуміли, що це не просто співжиття. Це співбуття.
Це було не про зручність. Не про «так треба». Це було про «так хочеться». Бути поряд, навіть коли незручно. Навіть коли втомлено. Навіть коли мовчки. І кожне маленьке рішення — куди поставити стілець, як підписати листівку мамі, хто зранку виносить сміття — було частинкою великого вибору: бути разом.
Я зателефонував мамі того вечора. Сказав:
— Ми разом. Не просто зустрічаємось. А справді разом.
Вона мовчала кілька секунд, а потім тихо відповіла:
— Я чую це по твоєму голосу. Він вперше звучить… як дім.
І я зрозумів: ми справді щось обрали. Не найпростіше. Але найсильніше.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
