Дорога починалась ще вдома — з валіз, метушні, сміху, і маминої поради: — Не забудь зубну щітку. І теплі шкарпетки. Дорога — це не лише романтика, а й комфорт.
Ми вирушили рано-вранці. Місто ще спало, тільки перші трамваї ковзали тишею, як думки перед сном. В автобусі пахло кавою з термочашки і трохи тривогою. Але тією, доброю — як перед пригодою.
Це була не просто мандрівка. Це була перша спроба побачити світ разом. Випробування простотою: обирати музику для поїздки, шукати, де поїсти, губитися на вулицях незнайомого міста й сміятися, коли не можемо знайти готель.
Ми ходили пішки до знемоги. Фотографували тіні, які падали на бруківку, пили гарячий чай на лавці, коли раптом пішов дощ. І говорили. Багато. Про дитинство, мрії, про страхи й радощі. Дорога розкривала нас повільно, як стару листівку, яку давно ніхто не читав.
А ввечері, коли світло ліхтарів змішувалось із теплом голосу, я подумав: "Ось воно. Щастя. Воно не в тому, куди ми їдемо. А в тому, з ким ми туди прямуємо."
І я написав мамі коротке повідомлення: «Ми доїхали. І мені добре. Дуже добре.»
Вона відповіла просто: «Я знала. Люблю тебе. Завжди в дорозі — з тобою.»
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
