Мама колись сказала: — Найголовніші повороти в житті — ті, де ти трохи губишся. Бо тільки тоді справді дивишся навколо.
Я довго не розумів, як це — губитися. Поки одного дня просто… перестав знати, куди йду. Що далі. Навіщо. Усе, що раніше здавалося важливим, раптом стало сірим. Друзі — зайнятими. Улюблена справа — безсилою. Мрії — далекими.
Я сидів на зупинці, дивився, як повз проїжджають автобуси, і відчував себе пасажиром у чужому місті. І тоді зателефонувала мама. Просто так. Без причин.
— Ти втомився? — спитала.
Я мовчав. Але вона зрозуміла.
— Знаєш, я колись теж губилась. І це нормально. Бо в ті моменти серце нарешті замовкає — і ти можеш почути його справжній голос.
Я довго ще сидів там, на зупинці. А потім пішов. Не додому. Не туди, куди треба. А просто вперед.
І серед всього чужого міста, між людьми, будинками, світлофорами — знайшов себе. Зануреного в тишу. Але живого. І зрозумів: губитися — не страшно. Страшно — ніколи не шукати.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
