Коли світ говорить шепотом

Розділ 81: Бути чесним

Цього дня я вперше зупинився — не тілом, а думкою. Усе крутилося навколо: справи, плани, очікування інших. А всередині — тиша. Така глибока, що аж лячно. Але в цій тиші я почув себе.

Я не хотів більше робити вигляд. Не хотів удавати, що все гаразд, коли болить. Що мені цікаво, коли ні. Що я сильний, коли втомився.

І я сказав це мамі.

Ми сиділи на кухні. Вечоріло. Чай остивав.

— Я не знаю, чого хочу, — зізнався я. — І мені страшно.

Мама не злякалась моїх слів. Вона взяла мою руку й сказала:

— Це й означає — дорослішати. Не коли знаєш, а коли маєш сміливість не знати. І визнавати це.

Мене ніби відпустило. Як хмару, що довго тримав у грудях. Я просто був. Несильний. Несміливий. Але справжній.

І, як не дивно, саме в цю мить я відчув — я росту. Не в тілі, не в досягненнях. У серці.


---
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше