Я довго ховав свої малюнки. Вони лежали в папці під ліжком — між зошитами й забутими коміксами. Вони були... моїми. Таємними. Як щоденник, тільки кольоровий.
Аж раптом одного дня в школі оголосили виставку дитячих робіт.
— Принесіть щось, що зробили своїми руками, — сказала вчителька. — Це може бути все, що хочете. Все, що про вас.
Я не одразу вирішив. А потім... згадав, як мама сказала: "Щастя має свій слід." І я подумав: а раптом хтось побачить мій?
Того ранку я тримав папку так, ніби в ній було щось крихке. І насправді — так і було. Бо коли показуєш світові те, що в серці, — це завжди трохи страшно.
Малюнки розвішували в холі школи. Поруч — вироби з бісеру, аплікації, вірші. І серед них — мій аркуш: нічне місто з вікнами, що світяться. І підпис: "Світло всередині."
Першою підійшла мама. Вона стояла мовчки. Довго.
— Це... — почала вона, але не закінчила. Просто взяла мене за руку. І її долоня тремтіла.
А потім — учителі. Однокласники. Навіть хтось із молодших. Дехто питав: "Ти це сам зробив?", дехто просто усміхався.
Я вперше побачив: те, що створено з душі, може торкнутись інших. Мов промінь, що виходить із вікна й знаходить чиєсь обличчя в темряві.
Того вечора я знову малював. Але вже інакше. Не лише для себе. А ще й для того, щоб ділитись.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
