Усе почалось із гри. Звичайна перерва, шум у класі, сміх. Хтось із хлопців запропонував сховати телефон однокласника — «просто жарт». Вони сміялись, коли поклали його в шафу на спортінвентар. А я стояв поруч. І серце билося дивно — не від сміху.
— Не переживай, — сказав один. — Потім віддамо. Подивимось, як запанікує.
Я кивнув, але всередині щось стискалося.
Після уроку той хлопець метушився, шукав, питав усіх. Очі в нього стали червоними. І тоді я знову почув мамин голос — не зараз, не в школі, а з вечорів, коли ми говорили про добро і правду:
> «Робити правильно — не завжди легко. Але завжди варто».
Я підійшов до вчительки. Голос тремтів.
— Я знаю, де телефон.
В очах хлопців — здивування, навіть образа. В очах вчительки — спокій. А в мені — буря, що поступово вщухала.
Після уроків мене чекав довгий погляд і мовчання. Але не від мами. Від самих себе. І тоді я зрозумів — важко бути чесним, коли це йде проти натовпу. Але ще важче — втратити себе.
Вдома мама обійняла мене:
— Я пишаюсь тобою. Бо ти вибрав бути собою. А це — найсміливіше, що можна зробити.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
