Мама прокинулась раніше, ніж завжди. Ходила тихенько квартирою, ніби боялася розбудити не тільки мене, а й увесь наш затишний всесвіт, що ми будували з перших днів.
Сьогодні — мій перший день у дитячому садочку.
Маленький рюкзачок чекав біля дверей, в ньому — змінний одяг, улюблений зайчик і записка від мами, складена вдвічі. Вона довго думала, що написати, а потім просто вивела: «Я поруч. Завжди. Навіть якщо не бачиш».
Я спостерігав за її руками. Вони трохи тремтіли, коли вона зав’язувала мені шнурівки. Гладили моє волосся, поправляли комірець. У її очах було стільки всього — любові, тривоги, гордості й... трохи суму. Бо я вже не такий маленький.
— Ти виріс, — шепоче мама, пригортаючи мене. — Тепер у тебе буде ще один світ. З друзями, піснями, новими словами. Але знай — твій дім завжди тут. У мене.
Вона бере мене за руку. І ми виходимо.
Місто ще не зовсім прокинулось. У повітрі запах осені — свіжий, з нотками листя і чогось нового. Дорога до садочка коротка, але сьогодні вона здається довшою.
Біля воріт мама присідає, дивиться мені в очі й усміхається — трохи невпевнено, але щиро.
— Це твій крок. А я — твій тил.
Я йду вперед, але перед тим обертаюсь. Мама стоїть і махає мені рукою. Її силует — мій дім. Моє «завжди».
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
