Сьогодні мама вперше повела мене туди, де немає стін. Де небо — не шматочок за вікном, а велике, живе і глибоке.
Ми приїхали до лісу. Мама каже, що він ще з її дитинства. Колись вона бігала тут босоніж, ховалась за стовбурами дерев і вигадувала казки. Тепер вона тримає мене на руках і шепоче:
— Ось, знайомся. Це твій перший ліс.
Він пахне вогкістю, хвоєю і сонцем, що пробивається крізь листя. Я ще не знаю цих слів, але я знаю цей запах — він глибокий, як подих.
Пташка щось вигукує згори. Листок падає біля моєї ручки. Мураха біжить по корі. Я дивлюсь широко розплющеними очима. І здається, що весь світ зараз — це дотик маминої долоні та шелест дерев над головою.
Ми сідаємо на ковдру. Мама кладе мене біля себе, нахиляється і каже:
— Це місце пам’ятає, як я була малою. Тепер воно побачило тебе.
Я не можу сказати їй, як сильно мені тут добре. Але моє дихання вирівнюється, очі блищать. І вона розуміє. Бо ми вже вміємо чути одне одного — без слів.
Ліс навколо — наче величезне серце, що б’ється повільно й спокійно. І ми — в самому його центрі.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
