Це почалось несподівано. День був, як звичайно: ми гуляли, сміялись, мама годувала мене яблуками, і я тягнувся до сонячних променів. Але ввечері щось змінилось.
Мене охопив неспокій. У тілі — гаряче, у думках — туман. Я не розумів, що зі мною, тільки знав одне: я потребую її.
Мама підійшла відразу. Поглянула в мої очі — і в її обличчі промайнуло те, що я вже вмів читати. Тривога. Але не паніка. Її руки стали ковдрою. Її голос — мелодією захисту.
— Маленький, я тут, — прошепотіла вона, коли мої щічки почервоніли, а тіло зробилось важким.
Вона поклала мене до себе на груди. І я відчув, як її серце б’ється швидше. Вона не говорила багато. Просто тримала. І цього було досить.
Тієї ночі вона не відходила. Навіть коли я трохи задрімав, її рука все ще була на моїй спині. Тепла, вірна. У темряві я чув, як вона шепоче щось. Не молитву. Ні. Радше — обіцянку. Тиху клятву: Я завжди буду поряд.
Ми пережили цю ніч разом. Без феєрверків. Без героїчних жестів. Просто в тиші, де любов виявляється в кожному подиху.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
