Я довго спостерігав, як це робить мама. Як вона встає, балансує, переставляє ноги, ніби весь світ тримається на її русі. І хоч я ще недавно навіть не сидів впевнено, щось у мені зріло — як бажання доторкнутись до горизонту.
Сьогодні все сталося просто. Без плану.
Мама розставила руки. Її обличчя світилось довірою. Вона не підштовхувала. Просто чекала. І я відчув — сьогодні день, коли можна ризикнути.
Моє тіло похитнулось. Ніжки тремтіли, але серце билося впевнено. Один крок. Потім другий — кривий, кумедний. І я впав прямо в її обійми.
— Це було! — шепоче вона. — Ти пішов, малий мій. Ти сам!
Я не розумію слів, але відчуваю сенс. Мама пахне щастям. Її руки — мій новий світ. І я вже знаю: впасти — не страшно, якщо хтось чекає тебе з любов’ю.
Увечері вона записує в блокнот: «Твій перший крок — це й мій теж. Я навчилася довіряти тобі, як ти довірився світу».
І ми разом лягаємо спати. Я біля серця мами, а вона — з моїм першим рухом у пам’яті.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
