Сьогодні мама сіла біля мого ліжечка з книжкою в руках. Обкладинка трохи зношена, кутики загнуті, сторінки зачитані до тонкості. Вона сказала, що це її улюблена книжка з дитинства. — Я читала її під ковдрою з ліхтариком, — засміялась мама. — І вірила, що чарівні двері справді існують.
Вона відкрила першу сторінку. Її голос став м’яким, наче вечір. І слова потекли…
Про маленького хлопчика, який міг розмовляти з птахами. Про ліс, де кожне дерево знало твоє ім’я. Про зорі, які падали на землю, якщо їх хтось чекав із чистим серцем.
Я не розумію ще всіх слів, але я відчуваю. Кожен звук, кожен ритм її голосу — ніби ключ. І десь усередині в мені відкриваються двері.
Світ оживає. Я бачу птаха, що сідає на підвіконня. Чую сміх вітру серед листя. Відчуваю тепло зірки, що торкається моєї долоні — в уяві, та справжньо.
Мама читає повільно, з паузами. Ніби хоче, щоб я запам’ятав кожен момент. І я запам’ятовую. Не словами. Душею.
Коли вона закінчує, я дивлюсь їй у очі. Вона усміхається. — Світ — це казка, яку ми пишемо разом. І тоді я точно знаю: я вже в ній. І вона — найкраща з усіх.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
