Не з книг, не з маминої розповіді. А по-справжньому — зсередини. Його вологий подих, його танець — каплі стукали по куртці, по волоссю, по її обличчю. І вона сміялась.
— Знову дощ, — сказала вона, задираючи голову до неба. — Але сьогодні я не ховаюся. Сьогодні я — частина цього дощу.
Мама тримала руки в кишенях, але її постава була відкрита. Вперше за довгий час вона йшла не сховавшись, а мовби розкрившись назустріч світові. Її кроки були легкі. Дихання вільне.
Я чув, як всередині неї змінюється все. Кожен подих наповнений ароматом мокрого листя й асфальту. Кожен удар серця — як новий початок.
— Маленький, — шепотіла вона, — ми з тобою живемо. По-справжньому. Після всього, після страхів і лікарняних простирадл, після тиші… Ми знову під дощем.
Я відчув, як вона притиснула руку до живота. Її тепло пройшло крізь шкіру, крізь серце, до мене.
І в той момент дощ перестав бути просто дощем. Він став благословенням. Як пісня життя, яку чуєш не вухами, а душею.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
