Сьогодні вона увійшла в кімнату, де я колись буду жити. Там ще порожньо. Лише пил танцює в променях світла. Але я відчув: тут щось змінюється.
— Це буде наш простір, — сказала вона, і її голос звучав інакше. М’якше. Натхненніше. — Тут буде твоє ліжечко… а тут — мій плед, бо я знаю, що не зможу заснути далеко від тебе.
Вона торкалася речей, вибирала фарби, тканини, формувала тепло з нічого. Кожна річ була як шепіт мрії.
— А як тебе звати, маленький? — запитала вона раптом, і серце в грудях стукнуло швидше.
І вона почала перебирати імена. Серйозні. Веселі. Незвичні. Кожне ім’я — ніби одяг, який приміряла на мене подумки. Я слухав. Відгукувався легким рухом. На деякі мовчав. На деякі — штовхав.
— А якщо ти дівчинка? — всміхнулась вона. — То ти будеш… І я знову відповідав.
Це була гра, яка ставала реальністю. Бо мрія оживала. Бо вже не тільки вона готувалася до мене — ми обидвоє готувались одне до одного.
— Я так хочу, щоб тобі тут було добре, — прошепотіла вона, кладучи долоню на живіт. — Я зроблю все, щоб ти відчував любов щодня.
І я повірив їй. Бо ця кімната — не просто місце. Це початок дому. Нашого.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
