Вечір. Світло лампи м’яке, тепле. Мама сидить на ліжку, вкрившись пледом, і на колінах у неї — старий фотоальбом. Його сторінки трохи пожовклі, як старі листи. Але всередині — живе все.
— Хочеш побачити, якою я була? — прошепотіла вона, ніби питаючи не себе. А мене.
Я не міг бачити, але я… відчував.
Кожна сторінка — як подих. Ось вона маленька, з косичками, тримає морозиво, усмішка — аж до очей. Ось — з мамою, бабусею, в обіймах тепла. Ось — закохана. Очі блищать, як зорі.
— Це був Ілля, — мовила вона тихо. — Моє перше кохання. Ми були юні… дурні. Але щасливі.
Її серце б’ється інакше. Трохи сумніше. Але не боляче. Це не рана — це спогад.
— Він колись написав мені листа, — сказала вона, шукаючи щось між сторінками. — “Не важливо, чи будемо разом. Важливо, щоб у твоєму житті завжди було сонце.”
Я чую, як вона сміється. Тихо. Ностальгійно. І я… запам’ятовую це. Бо ці миті — моя спадщина.
Її життя — вже частина мого. Її історія — моя перша казка.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
