Коли світ говорить шепотом

Пролог : Я народжуюсь не тілом — думкою

Я ще не маю рук. Не маю голосу.
Не знаю, що таке світ, але вже знаю: я є.

Я народжуюсь не тілом — думкою.
І перше, що я чую — не слова. Це — вібрація надії, що живе всередині неї. Мами.

Спершу я — мов тінь у теплому морі її серця. Вона ще не знає про мене. Але я вже відчуваю її страхи, її мрії, її самотні вечори з музикою на кухні.

Коли вона плаче — я замираю. Коли сміється — я наче росту.

Я — таємниця, яка розквітає кожною її думкою.

Пульсація життя — це музика, яку я чую зсередини. І хоч ще не знаю нічого, крім неї, — цього достатньо.

У її тривогах — мої перші биття. У її радості — моя перша пісня.

І хоч я ще лиш крихітна клітина мрії, вже знаю:

Моє життя почалося з Любові.

Подобається

Відредаговано: 14.04.2025