Коли страх — не ворог

РОЗДІЛ 7 Життя між атаками

Іноді здається, що найгірше вже позаду.
Панічних атак немає.
Сильних хвиль теж.

Але спокою все одно немає.

Залишається напруга.
Очікування.
Відчуття, що щось може статись у будь-який момент.

Це життя між атаками.
Про нього говорять рідше,
але саме воно найвиснажливіше.

Ти ніби постійно напоготові.
Прислухаєшся до тіла.
До думок.
До змін у самопочутті.

І часто з’являється страх:
«А раптом знову?»
«А якщо це повториться?»

Цей страх зрозумілий.
Він народжується з досвіду,
який був дуже лякаючим.

Тіло пам’ятає.
І намагається не допустити повторення.

Але постійна настороженість
не дає жити повно.
Вона краде радість.
Навіть у спокійні моменти.

Важливо знати:
відсутність паніки не означає,
що тривога зникла.
І це не поразка.

Це процес.
Повільний.
Нерівний.

Можуть бути кращі дні.
Можуть бути складніші.
І це не відкат назад.

Ти не зобов’язана весь час перевіряти,
чи «все добре».
Ти не зобов’язана постійно контролювати себе.

Життя між атаками —
це не очікування чергової хвилі.
Це час,
коли можна дуже обережно
повертати собі відчуття життя.

Маленькими кроками.
Через прості речі.
Через дозволи.

Ми будемо говорити,
як жити поруч із тривогою,
не підлаштовуючи під неї все своє життя.

Ти не зламалась.
Ти відновлюєшся.
Навіть якщо це не завжди помітно.

Подобається

Відредаговано: 07.01.2026