Минуло кілька місяців. Марі і Райлі продовжували проводити час разом, відкриваючи нові дрібниці, що роблять їх щасливими.
Вони сиділи на терасі дачі, пили каву і спостерігали, як сонце повільно підіймається над садом.
— Знаєш, — промовила Марі, посміхаючись, — я навіть не уявляла, що життя може бути таким спокійним і щасливим.
— А я ніколи не думав, що можна відчути стільки тепла від однієї людини, — відповів Райлі, беручи її за руку.
Вони готували разом, сміялися з маленьких дрібниць, обмінювалися поцілунками і поглядами, що говорили більше, ніж слова.
Їхнє життя було простим, затишним, але в кожному дотику, у кожному погляді відчувалася глибока любов.
— Райлі, — прошепотіла Марі, притискаючись до нього, — я щаслива, що ми разом.
— І я теж, — відповів він, ніжно торкаючись її волосся. — І так буде завжди.
Вечір закінчився на дивані, загорнуті у плед, з теплом і спокоєм, який вони відчували поруч один з одним.
Маленькі радості, щирі слова і дотики — ось що робило їхнє життя повним і щасливим.
І вони знали, що попереду ще багато днів, повних ніжності, сміху, взаємної підтримки і кохання, яке не згасне ніколи.
КІНЕЦЬ!
#6155 в Любовні романи
#1470 в Короткий любовний роман
#1575 в Жіночий роман
Відредаговано: 27.10.2025