Коли серця зустрічаються
Розділ 28. Затишний вечір
Вечір опустився на дачу, і кімната була наповнена м’яким світлом свічок.
Марі сиділа на дивані, загорнута у плед, а Райлі стояв поруч із кухні, тримаючи в руках десерт, який вони готували разом.
— Смачно пахне, — сказала Марі, усміхаючись.
— А ще смачніше буде разом, — відповів він, підходячи ближче.
Вони сіли поруч за маленьким столиком, обмінюючись легкими поглядами і теплими усмішками.
— Знаєш, — тихо промовила Марі, — мені здається, що такі моменти роблять життя особливим.
— Саме так, — відповів Райлі, беручи її руку. — Кожен дотик, кожен погляд… усе це — частина нас.
Після вечері вони сіли на диван, притиснувшись один до одного, дивлячись на легке мерехтіння свічок.
— Я ніколи не думала, що можна відчути таку ніжність і тепло, — прошепотіла Марі.
— А я ніколи не думав, що хтось може зробити мене таким щасливим, — відповів він, нахиляючись і ніжно торкнувшись її губ.
Їхній поцілунок був повільним, тривалим, сповненим щирості і любові.
Мурашки бігали по шкірі, серце калатало, і здавалось, що весь світ зник, залишивши лише їхніх двох.
— Райлі… — тихо сказала Марі, — я хочу залишатися тут з тобою завжди.
— І я теж, — відповів він, обіймаючи її ще міцніше.
Вечір пройшов у спокої, затишку та ніжності, ще раз підтвердивши, що справжня любов проявляється в дрібницях: у дотику, погляді, усмішці, присутності одне одного.
#6155 в Любовні романи
#1470 в Короткий любовний роман
#1575 в Жіночий роман
Відредаговано: 27.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
