Коли серце шепоче
14. Стефа
Вчора коли я прийшла до Дмитра, то почула голоси, двері були відкриті і я пройшла до його спальні, там де я ні разу не була, бо як відчувала що це не той чоловік, якому я маю віддати свою цноту.
-Оце да, Стефо, от чому він мені ніколи не подобався, бо я відчувала що він той ще козел...
— Оце да, Стефо… — Інна повільно похитала головою й сперлася плечем об стіл. — Вір мені, він мені ніколи не подобався. Я не знаю чому, але поруч із ним завжди було якесь дивне відчуття… ніби він грає роль, а не живе по-справжньому.
Я мовчки опустила очі, згадуючи той вечір. Відчинені двері. Чужі голоси. Сміх, який різав слух. І те дивне відчуття всередині, ніби щось остаточно стало на свої місця.
— І знаєш що найгірше? — тихо сказала я, стискаючи пальці. — Я ж відчувала це раніше. Саме тому ніколи не заходила в ту кімнату. Наче всередині мене вже була відповідь, яку я боялася прийняти.
Інна сіла поруч і м’якше подивилася на мене.
— Інколи серце бачить правду раніше, ніж ми готові її визнати.
Я гірко посміхнулася.
— Напевно… Але коли я побачила все на власні очі, стало так порожньо.
— Порожньо — це не назавжди, Стефо, — тихо відповіла Інна. — Просто тепер у твоєму житті звільнилося місце для людини, поруч з якою тобі не доведеться сумніватися.
#4619 в Любовні романи
#2096 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
