Коли серце шепоче
12. Ярослав
Макс ще кілька секунд сидів у машині після того, як Стефа зникла за дверима будівлі.
Візитівка залишилася в її руках, але в нього було відчуття, ніби він віддав щось більше, ніж планував. Він рідко робив такі пропозиції одразу — зазвичай давав людям час, перевіряв, спостерігав. А тут… рішення вирвалося майже інтуїтивно.
Він сперся на кермо, дивлячись уперед, але думки залишалися не в дорозі.
Стефа не виглядала людиною, яка легко погоджується на зміни. У ній було щось стримане, обережне — і водночас живе, справжнє. Без зайвих жестів, без гри на враження. Саме це чомусь зачепило сильніше, ніж він очікував.
Макс легенько видихнув, ніби намагаючись повернути собі звичну ясність.
«Це просто робота», — подумав він автоматично.
Але думка не закріпилася.
Він завів двигун і ще на мить затримав погляд на вході в будівлю, ніби очікуючи, що вона може з’явитися знову.
Не з’явилася.
Тоді він рушив.
І вже на виїзді з вулиці, серед міського шуму, ловив себе на простій, трохи незручній думці — йому хотілося, щоб вона подзвонила.
#4619 в Любовні романи
#2096 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
