зібралася і спустилася вниз, зайшла до вітальні й побачила на столі каву та сніданок, який чекав на мене.
— Доброго ранку, Стефані, сідай, ось твій сніданок. Мені скоро потрібно їхати до офісу, куди тебе завезти? Назви адресу.
— Ой, я викличу таксі, не турбуйтесь через мене, — сказала Стефа.
— Не потрібно таксі, я сам вас відвезу, тоді буду впевнений, що ви доїхали цілою та неушкодженою.
— Дякую. Якщо можна, до офісу, де я працюю, — тихо промовила Стефа.
— Так, звичайно. До речі, де ви працюєте?
— Я працюю у видавничій компанії вже понад три роки, перекладачем.
— Хм, як цікаво… А чи не цікавить вас підробіток? У мене є для вас цікава пропозиція.
— Якщо чесно, я не думала про це до вчорашнього дня, але після ситуації… я, мабуть, шукатиму нову роботу, тому… так.