Коли серце шепоче
4. Стефа
— А… куди ми їдемо? — тихо запитала вона, не відводячи погляду від дороги.
Він глянув на неї у дзеркало заднього виду.
Його очі були спокійні.
— До мене. Сьогодні переночуєш там. А завтра відвезу додому.
Коротка пауза.
Ні тиску. Ні вимоги.
Просто факт.
Вона затримала подих. Усередині ще жеврів страх… але не від нього.
Дивно.
Поруч із ним не було тривоги.
Він знову подивився на неї — цього разу м’якше. Майже непомітно.
Наче давав їй право вибору.
І водночас… вже знав відповідь.
Вона повільно кивнула.
— Добре…
Її голос був тихий, але в ньому з’явилася нова нотка.
Довіра.
Вона сама не розуміла, чому.
Можливо, через те, як він тримав її кілька хвилин тому.
Можливо, через цей спокій, що огортав його, як невидима броня.
А можливо…
Тому що вперше за цей вечір їй стало не страшно.
Він нічого не відповів. Лише трохи сильніше стиснув кермо.
І машина зникла в темряві дороги, що вела їх у зовсім іншу історію.
#4619 в Любовні романи
#2096 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
