Коли серце шепоче
3. Стефа
Щось всередині клацнуло.
Незрозуміле. Тихе. Але дуже чітке.
Від нього віяло спокоєм.
Справжнім. Глибоким.
І силою.
Вона заплющила очі на мить… і притиснулася до нього.
Наче це було єдине безпечне місце у світі.
Він обережно посадив її на заднє сидіння машини.
Нахилився.
Його голос був низьким, рівним.
— З тобою все гаразд?
Вона ковтнула повітря, намагаючись заспокоїти тремтіння в голосі.
— Так… — ледве чутно відповіла вона, витираючи мокрі щоки.
Він уважно подивився на неї. Не поспіхом. Наче намагався щось зрозуміти.
Його погляд затримався довше, ніж це було б звичайно.
Ніби щось у ній його зачепило.
На мить.
Він відвів очі й обернувся до темряви за машиною.
— Алекс, ну що там?
З темряви почувся голос:
— Все нормально. Я викликав поліцію. Ви їдьте, відвезіть дівчину — я тут зачекаю.
Чоловік коротко кивнув.
Без зайвих слів сів за кермо і завів двигун.
Машина рушила.
Дощ усе ще стікав по склу, розмиваючи місто у плями світла. Вулиці ставали порожнішими. Знайомі будинки зникали.
Вона дивилася у вікно… і раптом зрозуміла — вони їдуть геть.
З міста.
Її пальці злегка стиснулися на колінах.
#4619 в Любовні романи
#2096 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
