Розділ 14

Дні тягнулися, мов густий туман. Емма й Максим говорили про все: про буденні дрібниці, про мрії, навіть про страхи. Але одна тема зависала між ними невидимою стіною — переїзд.

На роботі Емма не могла зосередитися. Колеги щось розповідали, сміялися, а вона ніби дивилася на все крізь скло. Думки постійно поверталися до одного: «Що робити? Якщо він поїде, а я залишуся? Чи вистоїть наше кохання? Чи зможу я залишити все й почати спочатку?»

Вихідними вони поїхали за місто — ніби втекти від шуму й від власних рішень. Осінь була щедра на барви: жовте листя сипалося під ноги, річка мерехтіла від сонячних відблисків. Вони сиділи на старій лавці біля води.

— Знаєш, — почав Максим, — коли я отримав цю пропозицію, я подумав, що нарешті здійсню свою мрію. Але тепер я думаю лише про те, що можу втратити тебе.

Емма дивилася на хвилі й не знала, як відповісти.
— Ти не втратиш мене, якщо цього не захочеш, — сказала вона нарешті. — Але я боюся. Моє життя тут. Робота, друзі, спогади.

Максим узяв її руку.
— А якщо твої спогади стануть новими? Якщо ми створимо їх разом?

Вона здригнулася від цих слів. Вона справді уявляла: нове місто, нова квартира, нові люди… і він поруч. Але чи вистачить їй сміливості?

Увечері вона залишилася сама вдома. Сиділа біля вікна, тримаючи стару фотокартку зі шкільним коханням. І подумала: «Тоді я втратила його, бо не боролася. А тепер? Чи дозволю я долі знову забрати в мене любов?»

Сльози навернулися на очі. Вона раптом зрозуміла, що відповідь завжди була всередині неї.

Наступного ранку, коли Максим збирався на роботу, вона підійшла до нього й рішуче сказала:
— Я їду з тобою.

Він завмер, вдивляючись у неї, ніби боявся, що це сон.
— Ти впевнена?

— Так, — вона посміхнулася крізь сльози. — Моє життя там, де ти. Я не хочу знову втратити тебе.

Він обійняв її так міцно, що їй здалося — серце зараз розірветься від щастя.
— Ти навіть не уявляєш, що ці слова для мене означають.

І в ту мить Емма зрозуміла: їй більше нічого не страшно. Вона зробила вибір — заради кохання.

Попереду їх чекали труднощі, нові виклики, але вони зустрінуть їх разом. І це було найважливіше.