Розділ 12

Після того вечора, коли Максим зізнався у своїх страхах, між ними щось змінилося. Емма відчувала: тепер він впускає її глибше у свій світ. А вона — більше не боїться показувати свої сльози й слабкості.

Вони проводили багато часу разом: гуляли вечірнім містом, готували вечерю, навіть мовчали поруч, і ця тиша вже не була важкою. Та спокій тривав недовго.

Одного дня, повертаючись із роботи, Емма випадково зупинилася біля кав’ярні, яку любила ще з університетських років. І там вона його побачила.

Олег. Її перше серйозне кохання після школи, хлопець, з яким вона колись будувала плани на життя, але який зрештою зрадив її довіру. Вона пам’ятала біль, пам’ятала, як довго відновлювалася після того розриву.

Він теж її впізнав.
— Еммо? — здивувався він, посміхаючись так, ніби нічого не сталося. — Скільки років минуло!

Вона завмерла, не знаючи, як реагувати.
— Привіт, Олеже.

— Ти чудово виглядаєш, — він нахилив голову. — Може, вип’ємо кави, згадаємо старі часи?

Емма відчула, як у грудях прокидається стара тривога. Колись вона б, напевно, погодилася. Але тепер…

— У мене немає часу, — холодно відповіла вона. — І чесно кажучи, не бачу сенсу згадувати те, що краще залишити в минулому.

Він зітхнув.
— Знаєш, я шкодую. Ти була для мене найважливішою. Якби можна було повернути час…

Емма відчула, що їй важко дихати. Його слова були небезпечними — не тому, що вона все ще щось відчувала, а тому, що вони нагадували їй про біль, який вона так довго намагалася забути.

Того ж вечора вона розповіла все Максиму. Він уважно слухав, але його погляд став тривожним.

— І що ти відчуваєш зараз? — тихо спитав він.

Емма зупинилася, вдивляючись у його очі.
— Я відчуваю, що моє місце тут, із тобою. Олег — це минуле. Він уже не має влади наді мною.

Максим мовчав кілька секунд, а потім обійняв її.
— Тільки пообіцяй, що ніколи не приховуватимеш від мене таких речей.

— Обіцяю.

Вона відчула, як їхня довіра стає ще міцнішою. Минуле намагалося втрутитися, але тепер у неї було майбутнє — і воно мало ім’я. Максим.

Наступного дня Олег написав їй повідомлення: «Я все одно хочу поговорити. Хоч раз. Я змінився».

Емма довго дивилася на екран, а потім видалила повідомлення. Вона більше не потребувала цього діалогу. Вона зробила свій вибір.