? РОЗДІЛ 39 «Вибух пристрасті»

Мей прокинулася від того, що серце калатає шалено. Вона відчувала тремтіння в руках, у грудях, у всьому тілі. Її думки були заплутані: Джонатан знову планував щось зробити, але поряд був Нік. Його присутність давала їй сили, а його руки на її талії робили страх менш гострим.

— Ти готова? — спитав Нік, дивлячись у її очі.

— Так… — прошепотіла Мей, відчуваючи, як тривога змішується із шаленою пристрастю. — Він не відступить.

Вони підійшли до спортивної зали, де Джонатан вже чекав. Його погляд був холодним і приковував увагу, усмішка обіцяла хаос.

— Думаєте, зможете залишитися разом? — кинув він, наближаючись. — Давайте перевіримо вашу силу… і вашу «хімію».

Нік крокнув вперед, ставши між Мей і Джонатаном.

— Ми разом, — твердо сказав він. — І ти ніколи не зможеш нас розлучити.

Мей відчула, як його рука охоплює її талію, а пальці переплітаються з її. Їхня хімія вибухала, як струм, який неможливо приборкати.

Тренування почалося, але цього разу воно перетворилося на справжню битву. Джонатан штовхав, заважав, підкидав м’ячі, намагався втрутитися в ритм Мей і Ніка. Але що більше він намагався, то сильнішою ставала їхня синергія. Кожен дотик перетворював страх на шалене бажання.

— Він не зможе нас зламати, — прошепотіла Мей.

— Кожен його крок лише підкреслює нашу силу, — відповів Нік, і їхні губи зустрілися в шалено пристрасному поцілунку. Полум’я між ними стало абсолютним.

Вони відчували, як серце б’ється шалено, як тремтять руки, як тріпоче тіло від напруги і бажання. Кожен погляд заряджав енергією, яку неможливо стримати.

Джонатан намагався втрутитися фізично, але Мей миттєво прикрила Ніка.

— Ти ніколи не доторкнешся до нас, — прошепотіла вона, її голос твердий, як сталь.

Нік притиснув її до себе, їхні губи знову зустрілися в шалено пристрасному поцілунку. Це був не просто поцілунок — це був символ їхньої сили, їхньої непереможності.

Місяць висвітлював їхні обличчя, холодний вітер обдував їхні тіла, але вони відчували лише один одного. Їхня пристрасть стала некерованою.

— З тобою навіть темрява здається світлом, — шепотіла Мей.

— А ти робиш мене живим, — відповів Нік.

Джонатан залишався в тіні, розлючений, але зрозумів: нічого не змінить того, що Мей і Нік разом.

— Тільки ми, — шепотіла Мей.

— І ніхто більше, — відповів Нік.

Їхній шалений поцілунок став символом абсолютної непереможності. Темрява навколо була лише фоном для їхнього полум’я. Вони стояли разом, переплітаючи пальці, відчуваючи шалене полум’я, яке горіло сильніше за будь-яку темряву.

Мей відчула, що готова пройти крізь будь-яку темряву, бо поряд був Нік. Разом вони були вогнем, який ніхто і ніколи не зміг загасити.

І тоді, серед ночі, коли битва з Джонатаном досягла свого апогею, Мей прошепотіла:

— Ми сильніші за все, що може прийти до нас.

— Разом ми — полум’я, яке ніхто не зможе загасити, — відповів Нік.

І в цьому моменті, коли ніч досягла свого апогею, вони знали: наступний розділ стане фіналом їхньої історії — або темрява, або вогонь, який залишиться назавжди…