? РОЗДІЛ 38 «Вогонь у темряві»

Ніч опустилася на місто, холодна й непривітна. Мей йшла поруч із Ніком, їхні пальці перепліталися, і кожен дотик, кожен подих був заряджений невидимою електрикою. Вони відчували, що Джонатан вже спостерігає за ними, що його тінь завжди поруч, але в цей момент їхня сила була сильніша за страх.

— Ти відчуваєш це? — тихо спитав Нік, дивлячись у її очі.

— Так… — прошепотіла Мей, відчуваючи, як серце калатає шалено. — Він тут, і я це знаю.

— Нехай буде, — відповів Нік. — Ми сильніші разом, і навіть його темрява не зможе зламати нас.

Вони увійшли до порожньої спортзали. Ліхтарі висвітлювали холодний бетон підлоги, а тіні від колон створювали майже страшну атмосферу. І там, у глибині залу, стояв Джонатан, його холодний погляд пронизував наскрізь, а усмішка обіцяла хаос і біль.

— Думаєте, ви можете бути разом і залишитися непошкодженими? — кинув він, наближаючись. — Давайте перевіримо вашу «силу»…

Мей відчула, як її серце тремтить, але поруч був Нік. Його присутність розтоплювала страх, а його руки обіймали її, даруючи відчуття абсолютного захисту.

— Ми разом, — твердо сказав Нік, стаючи між Мей і Джонатаном. — І ти ніколи не зможеш нас розлучити.

Мей відчула, як його рука стискає її талію, як пальці переплітаються з її, і її серце наповнилося шаленою енергією. Їхня хімія вибухала в повітрі, немов струм, який не можна приборкати.

Джонатан кинувся в атаку, намагаючись втрутитися, штовхаючи Ніка, намагаючись відвести Мей. Але кожен його рух лише підкреслював силу їхньої синергії. Кожен дотик Мей і Ніка ставав вибухом пристрасті, а страх, що його намагався посіяти Джонатан, перетворювався на жагу боротися разом.

— Він ніколи не зможе нас зламати, — прошепотіла Мей, притискаючись до Ніка.

— Кожен його крок лише підкреслює нашу силу, — відповів Нік, і їхні губи зустрілися в шалено пристрасному поцілунку. Полум’я між ними стало абсолютним.

Вони відчували, як серце б’ється шалено, як тремтять руки, як тріпоче тіло від напруги і бажання. Кожен подих, кожен погляд заряджав енергією, яку неможливо стримати.

Джонатан зрозумів, що він не контролює ситуацію. Кожен його крок, кожна спроба роз’єднати їх лише зміцнювала їхнє полум’я. Мей і Нік стояли разом, непереможні, їхнє кохання стало абсолютним.

— З тобою навіть темрява здається світлом, — шепотіла Мей, відчуваючи, як її тіло горить від бажання.

— А ти робиш мене живим, — відповів Нік, притискаючи її ще міцніше.

Вони залишалися разом, переплітаючи пальці, відчуваючи шалене полум’я, яке горіло сильніше за будь-яку темряву. Їхня шалена хімія ставала некерованою, шалена пристрасть вибухала в повітрі, і нічого не могло її зупинити.

— Ми не просто кохаємо… ми живемо, боремося і перемагаємо разом, — шепотіла Мей.

— Разом ми — сила, яку ніхто не зможе зламати, — відповів Нік.

Джонатан залишався в тіні, але навіть його темрява не змогла зруйнувати їхню хімію. Мей і Нік були разом, і нічого більше не мало значення.

— Тільки ми, — шепотіла Мей.

— І ніхто більше, — відповів Нік.

Їхній шалений поцілунок став символом абсолютної непереможності, їхня пристрасть заповнювала все навколо. Місяць висвітлював їхні обличчя, холодний вітер обдував їхні тіла, але вони відчували тільки один одного і своє шалене полум’я.

І коли ніч підійшла до кінця, Мей відчула, що вона готова пройти крізь будь-яку темряву, бо поряд був Нік. Разом вони були вогнем, який ніхто і ніколи не зміг загасити.