? РОЗДІЛ 35 «Апогей бурі»

Наступного ранку Мей прокинулася від дивного відчуття — її серце ще пам’ятало всі поцілунки, дотики і шалене тепло Ніка. Але разом із спогадами прокидався і страх: Джонатан не відступив і явно планував щось масштабне.

Вони зустрілися біля школи, і кожен їхній крок був заряджений енергією, яка могла прорвати будь-яку темряву.

— Готова? — тихо спитав Нік, обвівши її плечі рукою.

— Так… — відповіла Мей, притискаючись до нього. — Але він може щось зробити…

Нік стиснув її руку, його погляд був непохитний:

— Ми разом. Разом ми непереможні.

Коли вони увійшли до школи, напруження стало відчутним. Джонатан стояв у коридорі, спостерігаючи за кожним їхнім рухом. Його погляд був холодним, а усмішка — майже зловісною.

— Вітаю, закохані, — кинув він, наближаючись. — Гадаю, настав час перевірити вашу «сильну хімію».

— Ми разом, — твердо відповів Нік. — І ти ніколи не зможеш нас розлучити.

Мей відчула, як серце б’ється шалено, а тіло реагує на дотик Ніка. Страх змішувався із шаленою пристрастю, і вона зрозуміла: навіть Джонатан не зможе зруйнувати їхнє полум’я.

Тренування розпочалося, і Джонатан активно втручався: підклав м’ячі під ноги Ніка, штовхав Мей, намагався розірвати їхню синергію. Але що більше він намагався, то сильнішою ставала їхня хімія.

— Він не зможе нас зламати, — прошепотіла Мей.

— Ми вже непереможні, — відповів Нік. — Кожен його крок лише підкреслює нашу силу.

Після тренування вони залишилися на майданчику наодинці. Місячне світло освітлювало асфальт, а тіні створювали драматичний контраст. Мей обійняла Ніка, відчуваючи шалене життя, що пульсує між ними.

— Я хочу бути з тобою… повністю, — шепотіла вона, дивлячись у його очі.

— Ми вже разом, — відповів Нік, і їхній поцілунок перетворився на вибух емоцій. Полум’я між ними стало абсолютним, і навіть Джонатан не міг його загасити.

Джонатан стояв неподалік, плануючи наступний крок. Але Мей і Нік вже не відчували страху. Їхня шалена хімія була абсолютною, а страх перетворився на неймовірну пристрасть і силу.

— З тобою навіть темрява здається світлом, — прошепотіла Мей.

— А ти робиш мене живим, — відповів Нік.

Вони залишалися разом, переплітаючи пальці, серця билися в унісон. Їхнє полум’я горіло сильніше за будь-яку темряву, їхня пристрасть стала абсолютною.

— Ми не просто кохаємо… ми живемо, боремося і перемагаємо разом, — шепотіла Мей.

— Разом ми — сила, яку ніхто не зможе зламати, — відповів Нік.

Джонатан міг спостерігати скільки завгодно, але нічого не змінило того, що Мей і Нік залишаться разом. Їхня хімія стала абсолютною, шаленою і непереможною.

Вони сиділи під місячним світлом, відчуваючи шалене життя, шалене бажання і шалене кохання. Темрява навколо була лише фоном для їхнього полум’я, і кожен дотик, кожен поцілунок ставав символом того, що вони — непереможні.

— Ми сильніші за все, — прошепотіла Мей.

— Разом ми — вогонь, який ніхто не зможе загасити, — відповів Нік.

Їхні губи зустрілися ще раз, і цього разу поцілунок був не просто дотиком — він став вибухом емоцій, шаленою хімією, абсолютним символом того, що вони разом і ніхто не зможе їх зламати.

Місяць висвітлював їхні обличчя, холодний вітер обдував їхні тіла, але вони не відчували нічого, крім себе і своєї шаленої пристрасті. Джонатан залишався в тіні, і навіть його плани більше не мали значення.

— Тільки ми, — прошепотіла Мей.

— І ніхто більше, — відповів Нік.

І так вони сиділи довго, переплітаючи пальці, відчуваючи шалене полум’я, яке горіло сильніше за будь-яку темряву. Їхнє кохання стало абсолютним — непереможним, шалено пристрасним і дарк, як ніч, яка їх оточувала.

Після того, як тренування закінчилося, Мей і Нік залишилися на порожньому майданчику. Місяць висвітлював асфальт, а тіні від ліхтарів створювали драматичний контраст. Вітер холодив шкіру, але між ними горіла шалена енергія. Кожен дотик, кожен погляд, кожен їхній рух був заряджений електрикою, яку ніхто не міг загасити.

— Мені страшно, — прошепотіла Мей, притискаючись до Ніка. — Він… він не відступить.

— І не повинен, — відповів Нік, обіймаючи її ще міцніше. — Але ми разом. І разом ми непереможні.

Їхні пальці переплелися, серця билися шалено, і Мей відчула, як її тіло наповнюється силою. Страх перетворювався на рішучість. Їхнє полум’я стало абсолютним, і нічого не могло його зламати.

Раптом з тіні з’явився Джонатан. Його холодний погляд проймав наскрізь, а посмішка була майже зловісною.

— Думаєте, ви непереможні? — кинув він, наближаючись. — Гадаю, настав час перевірити вашу «сильну хімію».

— Ми разом, — твердо відповів Нік. — І ти ніколи не зможеш нас розлучити.

Мей відчула, як серце б’ється шалено, а тіло реагує на дотик Ніка. Страх змішувався із шаленою пристрастю, і вона зрозуміла: навіть Джонатан не зможе зруйнувати їхнє полум’я.

Джонатан почав провокувати їх: підклав м’ячі під ноги Ніка, штовхав Мей, намагався відокремити їхню синергію. Але що більше він намагався, то сильнішою ставала їхня хімія.

— Він не зможе нас зламати, — прошепотіла Мей.

— Ми вже непереможні, — відповів Нік. — Кожен його крок лише підкреслює нашу силу.

Після тренування вони залишилися на майданчику, сидячи під місячним світлом. Тіло Мей тремтіло від пережитого, але поруч був Нік, і це давало відчуття абсолютної безпеки.

— Я хочу бути з тобою… повністю, — прошепотіла Мей.

— Ми вже разом, — відповів Нік, і їхній поцілунок став вибухом емоцій. Полум’я між ними стало абсолютним, і навіть Джонатан не міг його загасити.