? РОЗДІЛ 34 «Буря»

Наступного ранку Мей прокинулася від дивного відчуття — її тіло і серце все ще тремтіли від нічної зустрічі з Ніком. Вона відчувала кожен дотик, кожен поцілунок, кожну хвилину, коли вони були поруч. Її розум намагався заспокоїти страхи, але думки про Джонатана змушували серце калатати ще сильніше.

— Ти готова? — запитав Нік, коли вони зустрілися біля спортивної школи. Його рука знайшла її, і вона автоматично схопила його пальці.

— Так… — прошепотіла Мей, — але він… він може щось зробити.

Нік обвів її поглядом, впевнений і непохитний.

— З нами нічого не станеться, — твердо сказав він. — Разом ми сильніші за будь-які страхи.

Вони увійшли до школи, і відразу відчули напружену атмосферу. Джонатан вже чекав у коридорі, його холодний погляд проймав наскрізь. Він посміхався, але посмішка ця була небезпечною, майже зловісною.

— Вітаю вас, закохані, — кинув він, крокуючи ближче. — Гадаю, настав час перевірити, наскільки сильні ваші почуття.

Мей відчула холод у грудях, але Нік обхопив її талію і притиснув до себе, даючи сигнал: «Я тут, ми разом». Їхні пальці перепліталися, серця билися шалено швидко. Їхня хімія вибухала, навіть коли Джонатан намагався насмішкувати їх страхом.

Тренування почалося, і Джонатан почав провокації: підкладав м’ячі під ноги Ніка, штовхав Мей, намагався відволікти їх, щоб розірвати їхню синергію. Але кожен дотик, кожен рух тільки підсилював їхню хімію.

— Він не зможе нас зламати, — прошепотіла Мей, відчуваючи як тіло наповнюється рішучістю.

— Ми вже непереможні, — відповів Нік, і їхні очі зустрілися у магнетичному погляді.

Після тренування вони залишилися на порожньому майданчику. Місяць висвітлював асфальт, а тіні від ліхтарів створювали драматичний контраст. Мей і Нік сиділи поруч, переплітаючи пальці, і відчували шалене життя, яке пульсувало між ними.

— Я боюся, що він не відступить, — тихо сказала Мей.

— Тоді ми покажемо йому, що наш вогонь сильніший за його темряву, — відповів Нік.

Вони поцілувалися, і поцілунок був більше ніж просто дотиком губ — це був вибух емоцій, символ того, що їхня хімія непереможна. Їхнє полум’я стало абсолютним, і навіть Джонатан не міг його загасити.

Раптом Джонатан з’явився біля них, його холодний погляд пронизував їх наскрізь.

— Думаєте, що разом ви сильніші за мене? — кинув він.

— Ми сильніші разом, — відповів Нік. — І ти ніколи не зможеш нас розділити.

Мей відчула, як тіло тремтить від страху, але відчуття безпеки від Ніка давало їй силу. Їхні пальці переплелися ще міцніше, і вони знову поцілувалися, відчуваючи, що їхня хімія стає абсолютною.

— З тобою навіть темрява здається світлом, — прошепотіла Мей.

— А ти робиш мене живим, — відповів Нік.

Джонатан залишався у тіні, але Мей і Нік знали точно: разом вони непереможні. Їхнє полум’я горіло сильніше за будь-яку темряву.

Їхнє кохання стало символом боротьби, свободи і шаленої пристрасті, яку ніхто не зможе зламати. І навіть якщо Джонатан спробує зруйнувати їх, вони залишаться разом, бо їхня хімія стала абсолютною, шаленою і непереможною.
 

Після тренування Мей і Нік залишилися на порожньому майданчику спортшколи. Вітер холодив шкіру, але шалена енергія між ними горіла сильніше за будь-яку морську бурю. Місячне світло висвітлювало їхні обличчя, підкреслюючи контури тіл, і в кожному дотику відчувалася шалена пристрасть.

— Мені страшно, — шепотіла Мей, тримаючи його руку. — Він не відступить…

— І не повинен, — відповів Нік, притискаючи її до себе. — Але ми разом, і разом ми сильніші за будь-які страхи.

Їхні пальці переплелися, серця билися шалено, і Мей відчула, як її тіло наповнюється рішучістю. Страх перетворювався на силу, адже поруч був Нік, і їхня шалена хімія була нестримною.

Раптом із тіні коридору почувся звук кроків — Джонатан стояв неподалік, його холодні очі випромінювали небезпеку. Він посміхався майже зловісно, і Мей відчула, як всередині знову завирувала буря страху.

— Думаєте, що ви непереможні? — кинув він, крокуючи ближче. — Я хочу побачити, наскільки ваша «хімія» справді сильна.

— Ми разом, — твердо сказав Нік, стаючи між Мей і Джонатаном. — І ти ніколи не зможеш нас розлучити.

Мей відчула, як її тіло реагує на присутність Ніка — шкіра тремтіла від дотику його руки, від його погляду. Страх змішувався із шаленою пристрастю, і вона зрозуміла: навіть Джонатан не зможе зруйнувати їхнє полум’я.

Тренування продовжилося, і Джонатан почав активно втручатися: підклав м’ячі під ноги Ніка, штовхав Мей, намагався зруйнувати їхній ритм. Але що більше він намагався, то сильнішою ставала їхня хімія.

— Він не зможе нас зламати, — прошепотіла Мей, відчуваючи, як її серце калатає шалено.

— Ми вже непереможні, — відповів Нік. — Кожен його крок лише підкреслює нашу силу.

Після тренування вони залишилися на майданчику наодинці. Місяць висвітлював асфальт, тіні від ліхтарів створювали драматичний контраст. Мей обійняла Ніка, притискаючись до нього, і відчула шалене життя, яке пульсує між ними.

— Я хочу, щоб ми були разом… повністю, — прошепотіла вона, дивлячись у його очі.

— Ми вже разом, — відповів Нік, і їхній поцілунок перетворився на вибух емоцій. Полум’я між ними стало абсолютним, і навіть Джонатан не міг його загасити.

Тінь Джонатана залишалася, але Мей і Нік відчували абсолютну силу своєї хімії. Їхні пальці перепліталися, серця билися в унісон, і страх перетворився на шалене бажання.

— З тобою навіть темрява стає світлом, — шепотіла Мей.

— А ти робиш мене живим, — відповів Нік, притискаючи її до себе.