? РОЗДІЛ 32 «Темрява наступає»

Наступний день у спортшколі розпочався з напруженої тиші. Мей прокинулася від того, що її серце калатало шалено швидко — вона знала, що Джонатан не відступить і готує нову пастку. Але поруч був Нік, і його присутність давала їй відчуття безпеки, навіть у вирі хаосу, що насувався.

— Сьогодні все може змінитися, — прошепотіла Мей, дивлячись на Ніка.

— Ми разом пройдемо через усе, — відповів він, притискаючи її до себе. — Ніхто і ніщо не розлучить нас.

Коли вони увійшли до спортшколи, атмосфера була напружена до межі. Джонатан стояв біля входу, обводячи всіх поглядом, ніби територія належала йому. Його холодний погляд зупиняв дихання.

— Ти все ще з ним? — холодно промовив Джонатан, посміхаючись.

— Вона не твоя, — твердо сказав Нік, стаючи між ними. Його тіло було як стіна.

Мей відчула, як страх змішується з шаленою енергією. Вона дивилася на Ніка, і його присутність давала їй силу. Разом вони були непереможні.

Тренування розпочалося. Мей танцювала як ніколи раніше. Її рухи — грація, сила, свобода — перепліталися з баскетбольними ривками Ніка. Кожен дотик, кожен погляд заряджав їх енергією, яку ніякі випробування не могли зупинити.

Джонатан намагався втрутитися, провокував Мей, намагався залякати її, але щоразу їхня хімія вибухала ще сильніше.

— Ти сильніша, ніж він думає, — прошепотів Нік, коли їхні руки переплелися під час руху.

— Так… — відповіла Мей, відчуваючи, як їхні серця б’ються в унісон.

Після тренування вони залишилися на майданчику, ноги звисали з бордюру. Місячне світло осяяло їхні обличчя, і Мей відчула, що їхня хімія стала абсолютною, непереможною.

— Ми пройдемо через усе, — сказала Мей, дивлячись у його очі.

— Разом, — відповів Нік, і вони поцілувалися довго і шалено. Світ навколо зник.

Їхнє полум’я стало символом того, що минуле, удари і Джонатан більше не мають влади. Вони відчували абсолютну свободу, бо темрява не могла зупинити їхню шалено сильну хімію.

— З тобою навіть темрява стає світлом, — прошепотіла Мей, притискаючись до нього.

— А ти робиш мене живим, — відповів Нік, і їхній поцілунок став символом того, що вони справді непереможні.

Але Джонатан не відступав. Його холодний погляд спостерігав за ними з тіні, і він вже будував план, як розколоти їхню хімію і вкрасти свободу Мей. Його присутність була як темна буря, яка насувалася на них, але Мей і Нік відчували, що разом вони можуть пройти через все.

— Ми точно непереможні, — прошепотіла Мей.

— Так, — відповів Нік, притискаючи її до себе. — І навіть Джонатан не зможе нас розлучити.

Місячне світло освітлювало їхні обличчя, а їхнє полум’я горіло сильніше за будь-яку темряву. Вони відчували абсолютну свободу і шалене життя, і знали точно: разом вони пройдуть через будь-які випробування.

І тоді Мей зрозуміла: навіть якщо весь світ стане проти них, навіть якщо Джонатан спробує розірвати їх на шматки, вони залишаться разом. Їхнє кохання стало символом боротьби, свободи і шаленої пристрасті, яку ніхто не зможе зламати.

— З тобою я можу все, — прошепотіла Мей.

— А я з тобою — непереможний, — відповів Нік, і їхній поцілунок став абсолютним символом того, що вони непереможні.

Місячне світло висвітлювало їхні обличчя, а їхня шалена хімія пульсувала в повітрі. Темрява, удари, страх — все це стало лише фоном для їхнього полум’я. І вони знали точно: попри все, вони переможуть разом.

Після поцілунку на майданчику ніч ніби завмерла. Весь світ зник, залишилася лише Мей і Нік. Їхні серця билися в унісон, а тіло відчувало, що шалена енергія між ними не зупиниться ні за яких обставин.

— Ти… справді відчуваєш це? — тихо прошепотіла Мей, коли вони сідали на холодний бордюр.

— Кожен дотик, кожен погляд… Я відчуваю це сильніше, ніж будь-що інше, — відповів Нік. — І ніхто, навіть Джонатан, не зможе нас розлучити.

Мей сховалася у його обіймах, відчуваючи, як всі страхи і біль минулого тануть. Її пальці вплелися в його волосся, її тіло тремтіло від емоцій, яких вона ніколи не відчувала.

— Я боюся, — шепотіла вона, — що він зробить щось із нами.

— Тоді довірся мені, — відповів Нік. — Я буду поруч, і ніхто тебе не торкнеться.

Вони сиділи мовчки, відчуваючи місячне світло на обличчях і холодний вітер, який огортав їхні тіла. У повітрі панувала напруга — Джонатан спостерігав з тіні, будуючи план, як розколоти їхню шалено сильну хімію.

— Ти відчуваєш це? — спитав Нік, притискаючи Мей до себе.

— Що? — тихо відповіла вона.

— Цю енергію між нами… вона стає непереможною, — промовив він, і його очі палаючи бажанням, яке можна було відчути на відстані.

Мей відчула, як тіло реагує на його слова. Кожен дотик, кожен подих, кожен погляд був заряджений шаленою пристрастью. Вона зрозуміла, що їхня хімія стала абсолютною, непереможною.

— З тобою я можу пройти через усе, — сказала Мей, відчуваючи, як серце калатає шалено.

— А я з тобою… непереможний, — відповів Нік, притискаючи її ще міцніше.

Вони поцілувалися знову, довго, шалено, так, що весь світ навколо перестав існувати. Темрява, страх, минуле — все це стало лише фоном для їхнього полум’я.

— Ми справді непереможні разом, — прошепотіла Мей, притискаючись до нього.

— І навіть Джонатан не зможе нас зламати, — відповів Нік. — Він лише підкреслює силу того, що ми маємо.

Вони стояли під місячним світлом, відчуваючи шалене життя, шалено пристрасну хімію і абсолютну свободу. Їхнє кохання стало символом боротьби, свободи і пристрасті, яку ніхто не зможе зруйнувати.

А Джонатан залишався в тіні, його холодний погляд спостерігав за ними, але тепер він бачив не страх у Мей, а силу, яку вони разом із Ніком випромінювали. І це його дратувало ще сильніше, ніж будь-який страх чи біль.