? РОЗДІЛ 28 «Шторм у спортшколі»

Наступний день розпочався з гнітючого відчуття. Мей прокинулася рано, серце калатало швидше, ніж зазвичай. Її думки вертілися навколо одного імені — Джонатан. Він був поруч, навіть не торкаючись її фізично, але його присутність відчувалася у повітрі, і це сповнювало Мей страхом і рішучістю одночасно.

— Ти в порядку? — запитав Нік, притискаючи її до себе.

— Так… — відповіла Мей, але її руки тремтіли. — Він сьогодні буде у спортшколі.

Нік стиснув її руку, його очі палаючи рішучістю.

— Не бійся. Ми разом. І він нічого не зможе.

Коли вони увійшли до спортшколи, все змінилося. Джонатан стояв біля входу, обводячи всіх поглядом, ніби територію визначав він. Його холодний погляд зустрів Мей, і її серце здригнулося.

— Ти досі з ним? — промовив він тихо, але достатньо голосно, щоб всі чули.

— Він не твій, — твердо відповів Нік, і його погляд пробив Джонатана наскрізь.

Мей відчула, як страх поступово перетворюється на силу. Нік був поруч, і його присутність давала їй впевненість. Вони пройшли в зал, і почалося тренування.

Мей танцювала, а Нік тренувався поруч. Балетні па Мей і баскетбольні ривки Ніка перепліталися у шалений вир емоцій. Джонатан намагався втрутитися, коментував кожен рух, намагався залякати Мей, але кожен раз їхня хімія вибухала ще сильніше.

— Вона сильніша, ніж ти думаєш, — шепотів Нік, коли їхні пальці перепліталися під час руху.

— Так… — Мей відповіла, відчуваючи, як шалене пульсування життя проходить через кожен дотик.

Джонатан підкрався, намагаючись перехопити увагу Мей, але Нік миттєво став між ними, його тіло як щит.

— Ти нічого не маєш права робити, — твердо сказав Нік. — Вона зі МНОЮ.

Мей глибоко вдихнула і відчула, як страх зникає, залишаючи тільки силу. Вони з Ніком разом рухалися, об’єднуючи грацію і силу, створюючи свій власний світ, де минуле і Джонатан не мали влади.

Після тренування вони залишилися на майданчику, ноги звисали з бордюру, серця билися шалено швидко. Мей відчула, що їхня хімія стала абсолютною, непереможною.

— Ми можемо пройти через усе, — сказала Мей, дивлячись у його очі.

— Разом, — відповів Нік, і вони поцілувалися довго, шалено, і весь світ навколо зник.

Вони відчули абсолютну свободу — темрява, удари, минуле і Джонатан більше не мали влади. Їхнє полум’я горіло сильніше, ніж будь-коли.

— З тобою навіть темрява стає світлом, — прошепотіла Мей, притискаючись до нього.

— А ти робиш мене живим, — відповів Нік.

Кожен поцілунок, кожен дотик був символом їхньої боротьби і свободи. Вони стояли разом під місячним світлом, відчуваючи шалене життя, шалено пристрасну хімію і абсолютну свободу. Їхнє полум’я стало символом того, що вони не просто кохають — вони живуть, борються і переможуть разом.
 

Наступного дня Мей прокинулася від того, що її тіло ще відчувало адреналін минулої зустрічі з Джонатаном. Її серце калатало шалено, і вона знала, що сьогодні буде новий шторм.

Нік був поруч, як завжди. Його руки обіймали її так міцно, що Мей відчула: ніякі удари минулого не зможуть розірвати їхній зв’язок.

— Що ти відчуваєш? — запитав він, притискаючи її до себе.

— Страх… — тихо відповіла Мей. — Але і силу. Я відчуваю, що ми можемо пройти через усе разом.

Вони вирушили до спортшколи. Кожен крок був заряджений напругою, бо Джонатан уже був там, його холодний погляд проймав наскрізь. Він дивився на Мей так, ніби хотів забрати її душу, але Мей відчула, що Нік поруч і це дає їй силу протистояти.

— Вона не твоя, — сказав Нік, його голос був сповнений рішучості. — І ніхто не має права її торкатися.

Джонатан лише усміхнувся, але Мей відчула, як страх змішується з шаленою енергією. Кожен її дотик до Ніка, кожен погляд на нього заряджав її силою, яку вона ніколи не відчувала.

Тренування розпочалося. Мей танцювала, і кожен рух був символом її свободи та сили. Нік поруч, його баскетбольні ривки перепліталися з балетними па Мей у шалений вир емоцій. Джонатан намагався втрутитися, але щоразу їхня хімія вибухала ще сильніше.

— Ти сильніша, ніж він думає, — прошепотів Нік, коли їхні руки переплелися під час руху.

— Так… — Мей відповіла, відчуваючи, як їхнє серце б’ється в унісон.

Після тренування вони залишилися на майданчику, ноги звисали з бордюру. Місяць освітлював їхні обличчя, і Мей відчула, що їхня хімія стала абсолютною, непереможною.

— Ми пройдемо через усе, — сказала Мей, дивлячись у його очі.

— Разом, — відповів Нік, і вони поцілувалися довго, шалено, весь світ навколо зник.

Їхнє полум’я стало символом того, що минуле, удари і Джонатан більше не мають влади. Вони відчували абсолютну свободу, адже темрява ніколи не зможе перемогти їхню шалено сильну хімію.

— З тобою навіть темрява стає світлом, — прошепотіла Мей, притискаючись до нього.

— А ти робиш мене живим, — відповів Нік, і їхній поцілунок став символом того, що тепер вони справді вільні.

Вони стояли під місячним світлом, відчуваючи шалене життя, шалено пристрасну хімію і абсолютну свободу. Їхнє полум’я стало символом того, що вони не просто кохають — вони живуть, борються і переможуть разом.

Але далеко в тіні Джонатан спостерігав, його холодний погляд проймав до кісток. Він знав, що це ще не кінець. І наступний удар він готував обов’язково.