? РОЗДІЛ 27 «Втручання Джонатана»

Наступного ранку Мей прокинулася від дивного передчуття. Її серце тремтіло, наче перед бурею. Вона відчула руку Ніка, що міцно тримала її, і зрозуміла: зараз все зміниться.

— Щось трапилося? — запитав Нік, помічаючи її напруження.

— Я відчуваю… — прошепотіла Мей, — Джонатан буде сьогодні у спортшколі.

Нік стиснув її руку, його очі сповнені рішучості.

— Не бійся. Ми разом, і він нічого не зможе зробити.

Вони вирушили до спортшколи. Мей відчула, як її серце калатає шалено — кожен крок нагадував про минуле, про біль і страхи. Але поряд був Нік, і це давало їй силу.

Як тільки вони зайшли у спортзал, на горизонті з’явився Джонатан. Його очі блищали холодом, а посмішка була сповнена зухвалості.

— Ну що, — сказав він, — ви досі разом? Я думав, що це неможливо.

Мей відчула, як всередині піднімається страх, але Нік притиснув її до себе.

— Залиш нас у спокої, — сказав він тихо, але гучно для всіх, хто слухав.

— Хмм… цікаво, — промовив Джонатан, і його погляд пройняв Мей до кісток.

Мей відчула, як її руки тремтять, але Нік міцно тримає її за талію, його присутність робить її сильнішою.

— Ти завжди так будеш намагатися зламати мене? — прошепотіла Мей, дивлячись Джонатану в очі.

— Звісно, — відповів той, — але цього разу буде інакше.

Нік глибоко вдихнув і підняв голос:

— Вона не твоя! І ти не маєш права її торкатися!

Джонатан засміявся, але Мей відчула, як страх поступово перетворюється на силу. Разом з Ніком вони відчули шалене відчуття свободи — і тепер їхня хімія вибухала ще сильніше.

Тренування почалося, і Мей танцювала як ніколи раніше. Кожен рух був сповнений сили, грації і шаленої хімії з Ніком. Баскетбольні ривки Ніка поєднувалися з балетними па Мей у шалений вир емоцій.

Джонатан намагався втрутитися, перетягнути увагу Мей на себе, але її серце належало тільки Ніку. Кожен його крок, кожне слово тільки зміцнювали їхню єдність.

— Ти справді сильна, — пробурмотів Нік, притискаючи її до себе під час па. — І ми непереможні разом.

— Так… — відповіла Мей, відчуваючи шалений приплив адреналіну.

Після тренування вони залишилися на майданчику, ноги звисали з бордюру. Мей відчула, що їхня хімія стала абсолютною, непереможною. Джонатан залишався далеко, але його присутність ще більше підсилювала полум’я між Мей і Ніком.

— Ми справді можемо все подолати, — сказала Мей, притискаючись до нього.

— І ми подолаємо, — відповів Нік. — Разом.

Вони поцілувалися довго, шалено пристрасно, і весь світ навколо зник. Минуле більше не мало влади, бо їхня хімія стала абсолютною.

Вечір накрив місто темрявою, але Мей і Нік залишалися на майданчику, відчуваючи шалене відчуття життя, свободи і шаленої пристрасті. Попри всі випробування, Джонатана і темне минуле, їхнє полум’я ніколи не згасне.

— З тобою навіть темрява стає світлом, — прошепотіла Мей.

— А ти робиш мене живим, — відповів Нік, і їхній поцілунок став символом того, що тепер вони справді вільні.

Вони стояли разом під місячним світлом, відчуваючи шалене життя, шалено пристрасну хімію і абсолютну свободу. Їхнє полум’я стало символом того, що вони не просто кохають — вони живуть, борються і переможуть разом.

Мей і Нік залишалися на майданчику ще довго після тренування. Місто накривало вечірнє темне світло, але для них існувало лише одне — вони разом, їхнє полум’я і шалена хімія, яка пульсувала між ними.

— Ти бачиш, як він дивиться? — прошепотіла Мей, вказуючи на Джонатана, який стояв біля входу до спортшколи.

— Так, — відповів Нік, обіймаючи її ззаду. — Але його погляд не має влади над тобою. Ми сильніші.

Мей глибоко вдихнула, відчуваючи, як страх і гнів перетворюються на силу. Вони йшли до темного провулку біля спортшколи, де тренування закінчилися, і там їхнє серце відчуло шалений прилив життя.

— Ми можемо бути лише ми, — сказала Мей, дивлячись у його очі, які палають рішучістю.

— Так, і ніхто не зламає нас, — відповів Нік, притискаючи її до себе.

Вони стояли поруч, відчуваючи, як шалене пульсування життя проходить через кожен дотик, кожен погляд. Мей відчула, що тепер їхня хімія стала абсолютною, і ніякі зовнішні сили не зможуть її розірвати.

Раптом Джонатан зробив крок вперед, намагаючись втрутитися.

— Думаєш, ти можеш просто піти з ним? — сказав він холодно. — Ти належиш мені.

Мей відчула, як страх піднімається, але Нік міцно тримає її руку.

— Ти нічого не маєш, — твердо сказав Нік. — Вона з МНОЮ, і ми непереможні разом.

Джонатан стиснув кулаки, але не наважився зробити крок далі. Мей відчула, як її серце починає битися ще швидше. Вона кивнула Ніку, і вони відчули шалене відчуття свободи.

— Ми пройдемо через усе, — прошепотіла Мей.

— Разом, — відповів Нік, і вони поцілувалися довго і шалено, весь світ навколо зникав.

Кожен поцілунок, кожен дотик був символом їхньої боротьби і свободи. Темрява, удари, минуле — все це більше не мало влади. Їхнє полум’я стало символом того, що вони не просто кохають — вони живуть, борються і переможуть разом.

Місяць піднявся високо, освітлюючи їхні обличчя. Мей і Нік стояли разом, відчуваючи шалене життя, шалено пристрасну хімію і абсолютну свободу. Їхнє кохання стало непереможним.

— З тобою навіть темрява стає світлом, — прошепотіла Мей.

— А ти робиш мене живим, — відповів Нік, і їхній поцілунок став символом того, що тепер вони справді вільні.

Їхнє полум’я горіло сильніше, ніж будь-коли, і вони знали точно: попри всі страхи і втручання Джонатана, вони залишаться разом. Навіть темрява не зможе знищити їхню хімію.