? РОЗДІЛ 10 «Вогонь і тіні»

Мей прокинулася від того, що її серце билося шалено, майже як би хотіло вирватися з грудей.

Вона сиділа на краю ліжка, обхопивши коліна руками, і дивилася на місячне світло, що пробивалося крізь штори.

Сон не приходив.

Вона думала про Ніка. Його присутність, його руки, його погляд.

Все минуле повернулося як хвиля: перший поцілунок, їхні випадкові дотики, те, як він захищав її на майданчику.

Але поруч була й тінь Джонатана — холодна, непередбачувана, що пробігала крізь кожен її нерв.

— Я не можу так… — шепотіла вона сама собі.

Але тіло не слухалося.

Кожна клітина кричала: він твій. Він поруч. І ти не зможеш його відпустити.

У школі Мей відчувала, що світ навколо — це пастка.

Коридори вузькі, кожен звук занадто гучний.

Кожен крок у бік спортивного залу був як хід по лезу ножа.

Вона знала, що Нік буде там.

Він завжди був там, завжди чекав.

Але сьогодні щось відчувалося по-іншому.

Він стояв біля дверей залу, м’яч у руках, спокійний і впевнений, але його очі відразу шукали її серед натовпу.

Її серце калатало шалено.

— Мей… — його голос ледь долітав, але вона його почула.

Вона відчула тепло в грудях і тремтіння в ногах.

— Ти знову пізно, — посміхнувся він, але в голосі був натяк на турботу і щось глибше, майже магічне.

— Я… — її голос зірвався.

— Просто будь тут зі мною, — сказав він тихо.

Тренування почалося.

Мей відчула, як тіло пам’ятає кожен рух.

М’язи реагували на ритм, на його присутність, на його погляд.

Навіть найпростіший кидок перетворювався на ритуал напруги, кожен рух — на танець, який знали лише вони.

Їхні руки випадково торкалися, і серце Мей калатало шалено.

— Довірся мені, — промовив Нік, підкидаючи м’яч.

— Я намагаюся… — прошепотіла вона.

Їхні плечі торкнулися, і вона відчула, як шкіра покривається мурашками.

Він нахилився ближче, і повітря між ними стало щільним, майже заважаючи диханню.

— Мей… — його голос став нижчим, майже шепотом. — Ти чуєш мене?

Вона кивнула, не відводячи очей.

— Я тут… — тихо промовила вона.

Після тренування вони залишилися самі на майданчику.

— Ти боїшся, — сказав він тихо.

— Так, — зізналася Мей. — Але я хочу бути тут.

Він обережно торкнувся її руки, потім плеча, нахилився ближче.

— Я не піду, — прошепотів він.

Їхні губи зустрілися знову.

Поцілунок був довгим, гарячим, неймовірно сильним.

Мей відчула, як тіло тремтить від бажання, страху і радості одночасно.

— Нік… — прошепотіла вона.

— Мей… — відповів він. — Ми разом.

Темрява не відступала.

Джонатан з’явився знову.

Він стояв у тіні, холодний, непередбачуваний, спостерігаючи за ними.

— Знову разом, так? — його голос був спокійним, але крижаний, як лезо ножа.

Мей відчула, як руки тремтять.

— Що тобі потрібно? — спробувала вона сказати, але голос зірвався.

— Просто знайомство, — відповів Джонатан, обходячи їх. — І трохи інформації.

Нік нахилився до Мей, закривши її собою.

— Не звертай уваги на нього, — промовив тихо.

Але Джонатан лише посміхнувся, і ця посмішка була кривава, холодна, зловісна.

— Все попереду буде цікаво, — сказав він і пішов.

Після його відходу Мей відчула себе виснаженою, але збудженою одночасно.

Темрява, страх і пристрасть змішалися всередині неї.

Вона відчула, як сильно хоче бути поруч з Ніком, як сильно хоче відчути його ще раз.

Вони залишилися на майданчику самі, і ніч опустилася на місто.

— Ми виживемо, — промовив Нік, стискаючи її руку.

— Разом, — прошепотіла Мей.

Їхні губи зустрілися знову, цього разу ще довше.

Поцілунок був пекучим, шалено пристрасним, емоційним.

Він залишив слід на її серці, залишив її тремтячою, але щасливою одночасно.

Їхня хімія наростала як вибух.

Темрява збоку — минуле, батьки, Джонатан — намагалася зруйнувати їх.

Але вони трималися одне за одного.

— Я боюся, — шепотіла Мей, притискаючись до нього.

— Я теж, — відповів Нік. — Але разом ми сильніші за будь-який страх.

Вона зрозуміла: якщо вони впадуть у цю пристрасть, зупинити її буде неможливо.

І вони обоє це знали.

— Назавжди? — прошепотіла Мей.

— Назавжди, — відповів Нік, і цього було достатньо.

Їхні тіла злилися у танці бажання і страху.

Їхня любов — дарк, шалена, неможлива — вже не могла чекати.