Дорама 3 "Мій хлопець - демон"

Вихідні почалися жахливо, принаймні, саме так вважала Алекса, лежачи поперек ліжка й утупившись у телефон. Джорджі поїхав до батьків ще вчора ввечері, його родина жила в іншому місті, і хлопець попереджав, що мусить провести з ними вихідні. Алекса, звісно, не стала заперечувати, вона ж не могла вимагати, щоб він відмовився від сім'ї заради неї. Це б було неправильно, так як хлопець покинув рідний дім, щоб вчитися в коледжі на фармацевта, і кожні вихідні він їздить додому, щоб провести цей час з батьками. Звичайно Джорджі сумує за ними, за домом де він виріс, де пройшло його дитинство. Та от тепер, коли він справді був далеко, вона починала розуміти, наскільки сильно звикла до його присутності. До ранкових повідомлень, до дурних жартів, до фотографій кави, яку він щоразу обіцяв навчитися готувати нормально, але вперто продовжував робити надто міцною. До його звички телефонувати ввечері й питати, як минув день, навіть якщо вони бачилися лише кілька годин тому. Алекса повільно повернула голову до подушки на якому лежав її телефон, розблокувала екран, відкрила їхній чат і знову перечитала останнє повідомлення.

Джорджі: «Не нудьгуй без мене. У понеділок я весь твій».

Вона всміхнулася.

— Самовпевнений, — пробурмотіла дівчина.

За секунду набрала відповідь.

Алекса: «Не хвилюйся. Я знайду собі розвагу».

Відповідь прийшла майже одразу.

Джорджі: «Оце мені вже не подобається».

Алекса: «Пізно. Я вже планую зраду».

Джорджі: «З ким?»

Алекса подивилася на стелю, де сонячний промінь повільно повзав по шпалерах.

— З корейцями, звісно.

Вона сфотографувала свою невинну усмішку й надіслала хлопцеві.

Алекса: «Зараз побачиш».

Джорджі: «Алекса».

Наступне повідомлення:

Джорджі: «Я серйозно».

Алекса: «І я. Гарної дороги, коханий».

Вона завмерла, щойно відправила останнє слово.

Раніше воно здавалося їй надто дорослим, трохи театральним, але останніми днями це слово дедалі частіше з'являлося в думках саме собою. Джорджі відповів сердечком і повідомленням, що напише, коли приїде.

Дівчина поклала  телефон на груди.

— Гаразд. У мене є цілих два дні свободи. Я молода, красива, талановита й абсолютно незалежна жінка. Зараз мені нудно, Саші теж немає в місті, вона поїхала до бабусі, в більше друзів я і не маю, тому треба себе чимось зайнятий.

До обіду Алекса встигла прибрати кімнату, випити чай, з'їсти бутерброд і тричі перевірити телефон. Джорджі вже дістався батьків, надіслав фотографію їхнього старого будинку й повідомив, що мама мало не відібрала в нього сумку, бо вирішила, ніби він схуд. Алекса розсміялася з повідомлення, але невдовзі знову почала нудьгувати. Вона спробувала почитати книжку, знайшла декілька цікавих із своєї бібліотеки, почала читати, але щось воно не пішло. Потім увімкнула музику, трохи послушахавши вимкнула. Зайшла в соціальні мережі, переглянула кілька відео, а потім зупинилася на уривку з якоїсь корейської дорами. На екрані високий темноволосий чоловік у дорогому костюмі повільно повернув голову до камери, його погляд був холодним, усмішка — небезпечною, а зовнішність такою, що Алекса мимоволі випросталася на дивані.

— О, — промовила вона. — А це вже цікаво.

Під відео стояла назва: «Мій хлопець — демон».

Алекса натиснула на посилання.

— Демон? Чудово. Саме те, що мені потрібно для спокійного вихідного.

Після всього, що сталося з нею в попередніх світах, варто було б триматися від будь-яких демонів якнайдалі. Лі Йон, прокляття, зміїна сутність, шкільні бійки, інспектор Хва Джин і нескінченні проблеми — здавалося, вона вже заслужила хоча б кілька місяців звичайного життя, але ж вона лише дивитиметься, сидітиме  собі тихенько на дивані з пледом, чаєм і чимось солодким.

— Я просто хочу подивитися на красивих корейських хлопців, — урочисто заявила Алекса. — Це не злочин.

Вона знайшла першу серію, влаштувалася зручніше й натиснула відтворення. Спочатку все йшло звичайно: яскраві вулиці Сеула, дорогі автомобілі, офіси зі скляними стінами, розкішні будинки. На екрані з'явилася молода жінка, яка вміла постояти за себе, не боялася говорити те, що думає, і мала талант потрапляти в неприємності. Алекса швидко втягнулася в сюжет, особливо коли з'явився він— демон. Чоловік із красивим обличчям, бездоганною поставою й таким виразом очей, наче всі люди навколо були лише незначними перешкодами на шляху до його наступної справи.

— Ну, привіт, красунчику, — пробурмотіла Алекса, підкладаючи під спину подушку. — Подивимося, наскільки ти нестерпний.

На екрані чоловік говорив із кимось про контракт, його голос був рівним, холодним і водночас дивно привабливим. Дівчина усміхнулася сама до себе дивлячись на цього актора.

— Джорджі, пробач, але конкуренція в тебе серйозна.

Телефон завібрував, було повідомлення від Саші.

Саша: «Що робиш?»

Алекса: «Дивлюся дораму».

Саша: «Ти ж казала, що хочеш відпочити від усього містичного».

Алекса: «Там красивий демон».

Саша: «…»

Саша: «Я навіть не знаю, що на це відповісти».

Алекса тихо засміялася й повернула увагу до екрана.

На сцені героїня зустрілася з демоном, між ними одразу виникла напруга: недовіра, суперечки, дивна цікавість одне до одного. Алекса дивилася, не помічаючи, як за вікном поволі сутеніє. На екрані розгорталася сцена, у якій демон опинився поруч із головною героїнею, вони стояли майже впритул. Він дивився на неї так, наче намагався розгадати загадку, яку не міг розв'язати навіть за сотні років свого існування.

Алекса подалася вперед.

— Ну, давай. Що ти їй скажеш?

Чоловік на екрані повільно підняв руку, але у  цю мить Алекса відчула дивне поколювання в пальцях. Вона насупилася й подивилася на власну долоню.