Справжня освіта — не покарання

Після появи Квон Хьока в школі Алекса  зрозуміла одну річ —він не був схожий на Джун Хьона. Джун Хьон звик користуватися своїм прізвищем, грошима батька та страхом, який викликав у інших, а ось  Квон Хьоку цього було недостатньо, хлопець сам хотів бути тим, кого бояться. Він збирав навколо себе хлопців, вирішував, хто може ходити яким коридором, кому можна користуватися майстернею, хто повинен віддавати йому гроші. Учителі бачили, учні бачили, але всі  мовчали. Алексу це дратувало дедалі більше, особливо тому, що Квон Хьок почав помічати її. Спочатку він просто спостерігав за нею, потім почав наче випадково з'являтися там де була вона .

А одного разу, проходячи повз, тихо їй сказав:

— Ти лізеш не туди куди треба люба. Якщо ти під захистом того інспектора це не позбавляє тебе недоторканості, в один прекрасний момент ти можеш відхопити.

Алекса навіть не повернула голову.

— Мені вже це казали.

— Я не жартую.

— А я не боюся.

Квон Хьок усміхнувся.

— Побачимо.

Того дня Алекса залишилася в школі довше. Вона допомагала Хва Джину переглядати документи, пов'язані з учнями. На столі лежали списки порушень, скарги, фотографії та звіти. Поступово Алекса помітила закономірність:  імена учнів, яких переслідувала компанія Квон Хьока, постійно повторювалися.

— Ось цей.—вона поклала палець на один із документів. — І цей.

Хва Джин подивився на список.

— Усі пов'язані з ним.

— Саме так.— вона підняла очі. — Він не просто хуліганить,  а будує свою систему.

Хва Джин кивнув.

— Я знаю.

— Тоді чому ви досі його не зупинили?

— Тому що мені потрібні докази, які витримають не тільки школу, а й тих, хто стоїть за нею.

— Тоді я допоможу.

Хва Джин подивився на неї.

— Ні.

— Чому?

— Тому що ти вже привернула його увагу.

— І що?

— А це означає, що тепер він може використати тебе проти мене.

Алекса хотіла заперечити, але Хва Джин продовжив:

— Не провокуй його.

— Він сам провокує.

— Тоді не відповідай.

— Ви серйозно думаєте, що я зможу?

— Ні.— він спокійно закрив папку. — Саме тому я й кажу тобі.

Наступного дня Алекса знову побачила Квон Хьока, він стояв біля майстерні, навколо нього були його хлопці щось емоційно вони обговорювали . Кім Хьон Джу проходив повз них, намагаючись не привертати до себе уваги, але Хьок навмисно виставив ногу, хлопець не побачивши її перечепився і впав, речі які він тримав у руках розсипались по підлозі, хулігани всі хором почали сміятися з нього.

Алекса зупинилася біля них:

— Смішно?

Квон Хьок повернув голову.

— Ти знову.

— Так, я знову.

Вона підійшла до Хьон Джу й допомогла зібрати його речі.

— Іди.

Хлопець швидко пішов не озираючись, а Хьок з самозакоханою посмішкою уважно спостерігав за дівчиною.

— Ти справді не вмієш зупинятися? Тебе просили не лізти, ніхто і пальцем тут тебе не чіпав, тим паче ти тут одна дівчина.

— Ти не вмієш нормально себе поводити в закладі, ти булиш інших учнів, які прийшли сюди вчитися, я не можу стояти осторонь і дивитися як ви знущаєтесь зі своїх однокласників.

Його усмішка зникла.

— Ти думаєш, що інспектор завжди буде поруч?

Алекса подивилася йому в очі.

— Ні.

— Тоді подумай ще раз.— він розвернувся і пішов геть.

Увечері Алекса вийшла зі школи одна, надворі вже темніло, вона йшла до автобусний  зупинки, як раптом почула звук двигуна. Мотоцикл зупинився не подалік від дівчина, хлопець зняв шолом і привітно посміхнувся, але то лише була маска.

— Сідай.

— Ні.

— Я не питаю.

— А я відповідаю.

Він посміхнувся.

— Ти думаєш, що можеш мені відмовити?

— Так.

Квон Хьок зійшов із мотоцикла, та стрімко почав наближатися до Алекси, дівчина зробила декілька кроків назад.

— Відійди.

— Ти зіпсувала мені вже достатньо планів.

— Бо твої плани руйнують плани інших.

Він підійшов ближче.

— Ти постійно лізеш туди, куди не треба.

— Бо хтось повинен.

Квон Хьок схопив її за руку, Алекса різко смикнулася.

— Відпусти!

Він не відпустив.

— Тепер послухаєш мене.

Алекса спробувала звільнитися, але він був сильнішим, її спина торкнулася стіни, у погляді хлопця вже не залишилося веселощів.

— Ти хотіла гратися в героя?

Алекса відчула справжній страх: не той, який виникав під час суперечок, чи який можна було приховати сарказмом. Це був страх перед людиною, яка могла завдати їй серйозної шкоди.

Квон Хьок нахилився ближче, Алекса відвернула голову й спробувала відштовхнути його.

— Не чіпай мене!

Він стиснув її руку сильніше.

— Тепер подивимося, наскільки ти смілива.

Хлопець розтебнув декілька гудзиків на її сорочці однією рукою, а іншою повільно проводив верх по стегну залазячи під юбку, але в цей момент позаду пролунав голос:

— Забери від неї руки.

Квон Хьок завмер. За  кілька метрів позаду стояв Хва Джин.

Він був абсолютно спокійним, але саме це робило його погляд страшним.

— Інспектор...

— Я сказав.— Хва Джин зробив крок уперед. — Відпусти її.

Квон Хьок повільно відпустив Алексу, дівчина одразу відійшла вбік, інспектор підійшов ближче і став між ними.

— Ти знаєш, що щойно зробив?

Квон Хьок посміхнувся.

— Ми просто розмовляли.

— Вона просила тебе відпустити.

— Вона перебільшує.

Хва Джин подивився на Алексу.

— Ти ціла?

Вона кивнула.

— Так.

Потім він знову повернувся до Квон Хьока.

— Тепер слухай мене.

Квон Хьок мовчав.

— Ти можеш погрожувати учням,  можеш залякувати слабших, можеш думати, що школа належить тобі, але якщо ти ще раз торкнешся її або будь-кого іншого без їхньої згоди, я особисто зроблю так, щоб ти відповів за це.

Квон Хьок примружився.