Гуванська школа

Після справи Пак Де Сока Алекса  прокинулася без відчуття тривоги за чиєсь життя, чи за своє, але вона не повернулася додому, а ще досі знаходилася у дорамі, та не знала чому її не повернуло, багато думок перепліталися у її голові. Цілий день дівчина займалася своїми повсягденими справами не розуміючи , що її чекає тут далі, але вона вирішила цей день провести з користю, тож взявши телефон до рук набрала інспектора. Чого Алекса йому подзвонила дівчина не знала  і сама, але так треба було. Розмова була не дуже довгою, та холодний інспектор запросив її прогулятися, та показати місто у якому дівчина опинилася. Вони ходили парком,  пили айс лате яке так популярне у Кореї в жаркі дні, хоча багато хто його пьє навіть в зимку. А потім інспектору подзвонили , по розмові Алекса зрозуміла, що є нове завдання.

Наступного дня Алекса стояла біля вікна в коридорі, тримаючи в руках паперовий стаканчик із кавою. За склом учні поспішали на заняття, а на подвір'ї один за одним зупинялися автомобілі, Хва Джин стояв неподалік і переглядав документи. На його обличчі було те саме вираження, яке Алекса вже навчилася розпізнавати.

— Куди цього разу?

Хва Джин не підняв голови.

— Все ж таки здогадалися учора, що то був за дзвінок?

— Так, але я могла і помилятися.

— Щож, нова школа і нові проблеми.

Алекса одразу перестала усміхатися.

— Серйозні?

— Інакше Бюро не втручалося б.— він простягнув їй фотографію школи.

На знімку була велика будівля, поруч — майстерні, гаражі та спортивний майданчик.

— Гувонська технічна старша школа.

Алекса уважно роздивилася фотографію.

— Звичайна школа?

— Ні.— він забрав фотографію. — Там інші правила. Маєш бажання доєднатися? Я вже зрозумів ще з першої школи, що ти не яка не студентка, і явно взагалі не тямиш де ти є, але не хвилюйся, цікава ти дівчина, тож можеш допомогти.

У Алекси засяяли очі, чоловік який їй був до вподоби ще з першої зустрічі , сам запропонував приєднатися до відновлення справедливості, а ще так мило посміхнувся, що до його пропозиції не можливо залишитися байдужою. Дівчина усміхнула на пропозицію у відповідь і кивнула головою, в знак того, що з радістю приєднається.

Через кілька годин Алекса разом із Хва Джином опинилася біля воріт школи, вона одразу відчула різницю: тут не було тієї напруженої тиші, яка панувала в попередній школі, а навпаки було занадто шумно. Учні голосно розмовляли, сміялися, штовхалися, на парковці стояли мотоцикли, з майстерні долинав звук працюючого двигуна, але за всім цим шумом ховалося щось інше. Учні старших класів ходили коридорами так, ніби школа належала їм,  а учителі намагалися не перетинатися з ними без потреби. Алекса помітила хлопця, який сидів на підлозі біля стіни, він притиснув до себе ноги, і намагався як можна глибше втиснутими у кут. Перед ним стояв старший учень який нічого доброго в собі неніс.

— Гроші приніс?

— Ні...

— Тоді наступного разу принеси.

Хлопець опустив голову.

Алекса вже хотіла підійти, але Хва Джин поклав руку їй на плече.

— Не поспішай.

— Але...

— Подивись туди. — інспектор показав у правий бік від них 

До них наближалася група хлопців, попереду йшов високий юнак із упевненою ходою, напевно він був головний, так як учні розтупилися давши хлопцю пройти .

— Це Чан Квон Хьок, — тихо сказав Хва Джин.

Алекса уважно подивилася на нього, вона відразу зрозуміла — хлопець був місцевим центром сили. Не просто хуліганом як більшість у школах, а лідер за яким йдуть.

— І що він зробив?

— Не він один.— Хва Джин дивився на учнів. — Проблема в системі.

Алекса згадала попередню школу, знову та сама історія, тільки інші обличчя.

Того самого ранку до школи прийшов новий учень. На вигляд він був абсолютно звичайним, трохи розгублений, у  руках був  рюкзак, на обличчі — ввічлива посмішка.

Він зайшов до класу й представився.

— Пон Гин Де.

Учні подивилися на нього байдуже, хтось засміявся, хтось продовжив спати. Гин Де пройшов по класу і сів за пару, діставши зошит і ручку він щось там записав. Алекса в цей час спостерігала здалеку. Щось у ньому їй було дивним, він був спокійним, уважним, наче Гин вже знав куди прийшов. Коли вчитель повернувся до дошки, хлопець непомітно оглянув весь клас.

Алекса примружилася і тихо сказала:

— Він не учень.

Хва Джин, який стояв поруч, навіть не здивувався.

— Нарешті здогадалися.

Алекса повернула голову.

— Ви знали?

— Звичайно.

— Хто він?

— Наш співробітник.

Вона знову подивилася на Гин Де.

— І ви відправили його сюди одного?

— Ні.

— А хто з ним?

Хва Джин подивився на неї.

— Я.

Перший урок у Гувонській школі перетворився на хаос: учні голосно розмовляли, голосно слухали  музику, деякі спали на портфелях. Один хлопець навіть демонстративно встав посеред уроку.

Учитель спробував його зупинити.

— Сядь.

— Чому?

— Бо йде урок.

— Мені нудно.

Клас засміявся, учитель не зміг нічого сказати у відповідь, схоже його ці хулігани залякали, тому він вимушений був мовчати, Пон уважно спостерігав цей весь час, не втручаюсь у конфлікт, але це було поки що. Алекса стояла в коридорі разом із Хва Джином і дивилася через скло.

— Вони зовсім не бояться вчителів.

— Тому що вчителі бояться їх.

— І що ви збираєтеся робити?

Хва Джин посміхнувся.

— Навчати.

Алекса подивилася на нього.

— Це звучить страшніше, ніж бійка.

— Правильно.

Найбільше Алексу зацікавив інший хлопець, його звали Кім Хьон Джу. Він сидів окремо від усіх, десь вдалині класу, не втручався у конфлікти та постійно тримався подалі від сильніших учнів, а після уроків вирушав до майстерні і там проводив деякий час. Алекса побачила, як він обережно працює з автомобільною деталлю, у його рухах була зосередженість, йому справді подобалася ця справа і він хотів дійсно навчитися у цьому всьому. Пізніше вона дізналася, що хлопець мріє продовжити навчання й отримати професію автомеханіка, але грошей у його сім'ї майже не було. Його мати працювала сама, тяжко до пізна. Хьон Джу навіть економив на найнеобхіднішому. Коли Алекса побачила, як він сушить старе взуття після дощу, їй стало його шкода. Він розривав газету та запихав у взуття, Джу казав, що це гарний спосіб висушити його, та продовжити життя . Хлопець помітив Алексу, та підійшов до неї.