Ніколи не перестану любити

Алекса підвелася з підлоги й подала руку Саші.
— Давай.
Саша охоче прийняла допомогу й міцно вхопилася за її долоню. Кілька секунд дівчата просто дивилися одна на одну, Саша була бліда, розгублена й, здавалося, досі не могла повірити власним очам, а Алекса почувалася не краще.
Вона сама не до кінця розуміла, як опинилася вдома, ще хвилину тому вона стояла поруч із Лі Йоном і міцно обіймала його, в тепер вона в своїй кімнаті, стоїть перед наляканою подругою.
— І що це було? — нарешті запитала подруга.
Алекса тяжко видихнула.
— Ой, Сашо... Аби я сама знала.
— Я стежила за тобою через екран твого ноутбука! — Саша розвела руками. — Ти буквально була всередині дорами! Як ти там опинилася? Тебе не було три дні в коледжі, я почала хвилюватися, і вирішила тебе провідати. Не питай як я опинилася в тебе дома, двері були відчинені. Тож Алексо, я чекаю пояснень.
— Три дні? В мені таке як я вічність пробула, дідько, напевно так бігла до ноутбука щоб подивитися дораму і забула зачинити двері.  Ходімо,  мені терміново потрібна кава.
— Мені теж.
— Тільки не перебивай коли почну розповідати 
— Не обіцяю.

За кілька хвилин на кухні вже стояли дві чашки гарячої кави, Алекса дістала з шафи пряники, поставила їх на стіл і сіла навпроти Саші. Та дивилася на неї так, ніби перед нею сидів прибулець.
— Починай.
Алекса зробила ковток.
— Я дивилася ту саму дораму.
— Яку?
— «Легенду про Куміхо».
Саша кивнула.
— Пам'ятаю.
— А потім...— Алекса замовкла.
Перед очима знову промайнув той спалах білого світла:
Ліс, кам'яний міст, Лі Йон.
— Я просто опинилася там.
— У серіалі?
— Так, але для нас він серіал, в для них окремий світ.
— І ти зустріла Лі Йона?
Алекса кивнула.
— Живого.
— Тобто...— Саша нервово засміялася. — Ти бачила його наживо?
— Так.
— І?
Алекса усміхнулася.
— Він ще красивіший.
Саша закотила очі.
— Я зараз тебе вб'ю.
— Я мало не померла там сама.
— Серйозно?
Усмішка зникла з обличчя Алекси.
— Так, я була тією сюжетною лінією яку вирізали із сценарію.

І тоді вона почала розповідати: про всіх хто там був, про її шалену радість на початку і про те як вона хотіла додому коли зустрілася з їх небезпекою. Про те, як поступово зрозуміла, що все, що вона бачила на екрані, було лише маленькою частиною справжнього світу.
Саша слухала мовчки.
— Зачекай.
— Що?
— Ти хочеш сказати, що всі вони справжні?
— Так.
— І ти жила там?
— Деякий час.
— Скільки?
Алекса задумалася.
— Не знаю.
— Як це «не знаю»?
— Там час іде інакше.
Саша потерла скроні.
— Я нічого не розумію.
— Я теж, але з одного боку це було круто!
— Стривай. — Саша раптом підвелася.
— Що?
— Якщо ти повернулася...— Вона подивилася на ноутбук. — То що зараз відбувається там?

Саша відкрила ноутбук, екран засвітився і почалася нова серія, де життя Лі Йона та Джи А йде як у звичайних людей, це вже була  не фентезійна драма, а звичайна дорама про кохання, лис вже не займався полюванням на духів, він відмовився від своєї сили і став людиною, Нам Джи була вагітна та працювала з дому над своїми статтями, Лі Ран підтримував дружній зв'язок із братом. Все було звичайно, та прекрасно, без небезпек життю та страху втрати коханої. На секунду кадр завис, Лі Йон сидів на кухні за столом, та пив каву, коли його голова повернулася, а погляд направився прямісінько в камеру, він широко посміхнувся і сказав:

— Дякую Алексо, що переписала сценарій своєю появою.

І далі з'явилася Нам Джи А та дорама продовжила йти.

Алекса стояла не рухомо, А Саша з переляку закрила ноутбук.

— Ну нічого собі! Алексо, твій ноутбук виходить портал у інший світ чи, що?

— Не знаю.

— Дай, но я спробую! Я теж хочу потрапити у фільм, як це ти зробила?

— Та я нічого не робила Саша, заспокойся .

Але дівчина не чула, вона знову відкрила ноутбук, в пошуку вбила улюблений свій фільм і закрила очі, щось бубніла собі під носа, чи то закляття , чи бажання опинитися в фільмі було не відомо, але нічого попри все не відбувалося.

—Дідько!

Алекса засміялася з дівчини і з легкістю зробила видих . Все ж таки вона зробила добру справу, врятувала світ, який бачила через ноутбук, її мрія здійснилася та вона побачила Сеул своїми очами, на далі її знову чекають звичні будні в коледжі, знову мрії про корейських хлопців, та знову жага до азійських країн. Не дивлячись на те, що вона майже не вмерла, вона не на хвилину не перестала захоплюватися цим всим. Саша ще деякий час провела із Алексою за розмовами, в потім пішла з полегшенням додому, що з її подругою все гаразд, а Алекса вже вбивала в пошуку нову дораму на вечір, а чи потрібно?