Обережно з бажаннями!

Велика перерва завжди була найгаласливішою частиною навчального дня. Коридорами коледжу котилися хвилі сміху, гуркоту кроків і голосних розмов. Хтось поспішав до їдальні, хтось стояв біля вікон, обговорюючи домашнє завдання, а хтось просто безцільно блукав поверхами. Лише в одному з кутків класу панував затишний спокій. Гера сиділа за останньою партою біля вікна, підібгавши під себе одну ногу, навушник був лише в одному вусі — друге вона спеціально залишила вільним, щоб чути, якщо її покличуть. На колінах лежав відкритий ноутбук, а на екрані саме починалася нова серія дорами.

Дівчина усміхнулася.

— Нарешті... Я так чекала цього моменту.

На екрані засніжений ліс повільно огортав густий туман. Серед високих дерев стояв неймовірно красивий чоловік із довгим темним волоссям та холодними, майже золотими очима.

— Лі Йон... — тихо прошепотіла Гера, ніби зверталася до старого знайомого.

— Що дивишся?

Гера здригнулася й озирнулася.

Поряд стояла Алекса, тримаючи в руках пляшку води.

— Привіт.

— Привіт, — усміхнулася Гера. — Та ось... почала недавно дивитися одну корейську дораму. Не можу відірватися.

— Серйозно? Я ніколи їх не дивилася.

— Дарма.

— І як називається?

— «Легенда про Куміхо».

Алекса насупила брови.

— Куміхо... Це хто?

Гера відклала телефон трохи ближче до краю парти.

— Якщо коротко... Куміхо — це легендарний дев'ятихвостий лис із корейської міфології. У давніх легендах він міг жити тисячі років, набувати людської подоби та володів неймовірною силою.

— Як японські кіцуне?

— Дуже схоже, тільки це саме корейська легенда.

Алекса зацікавлено присіла поруч.

— А про що сама дорама?

Очі Гери одразу загорілися.

— Головний герой — Лі Йон. Він дев'ятихвостий лис, який багато століть тому був гірським духом  хранителем. Але через одну людину він відмовився від свого місця й уже сотні років живе серед людей. Він полює на надприродних істот, підтримує баланс між світом людей і світом духів, а ще намагається знайти жінку, яку колись кохав понад усе, він вірить, що вона переродилася.

— Романтика?

— Дуже сильна романтика, але це не все. Там ще купа містики, демонів, духів, стародавніх богів, проклять і битв. А ще в нього є молодший брат Лі Ран. Він теж лис, але зовсім інший — хитрий, небезпечний і дуже харизматичний. Між братами складні стосунки: вони сваряться, борються, але все одно люблять одне одного.

— Звучить круто...

— А головна героїня — Нам Джі А. Вона працює продюсеркою телевізійних програм про містичні явища й випадково зустрічає Лі Йона. З цього моменту її життя повністю змінюється. Вона поступово відкриває таємниці світу духів, дізнається правду про своє минуле й про те, що її доля тісно пов'язана з Лі Йоном.

Алекса навіть не помітила, як підсунулася ближче.

— Це справді цікаво...

— Дуже. Там і смішні моменти є, і страшні, і романтичні, а ще атмосфера просто неймовірна.

— Дай подивитися.

— Звичайно.

Гера поставила по центру парти телефон щоб екран було видно їм обом. На екрані саме починалася сцена, де Лі Йон стояв на старовинному мосту серед осіннього лісу. Легкий вітер розвівав його довге волосся, а навколо кружляло золотаве листя.

— Який він красивий... — мимоволі сказала Алекса.

Гера засміялася.

— От бачиш.

Минуло лише кілька хвилин. Алекса вже зовсім забула про коледж і , що через десять хвилин почнеться пара анатоміїї. Вона затамувавши подих спостерігала за кожною сценою.

— Ого...

— Та ні...

— Серйозно?!

— Він зараз це зробить?..

Гера тільки усміхалася.

— Я ж казала.

Саме в цей момент двері класу різко відчинилися.

— О!

До класу зайшла Саша. Вона одразу помітила двох дівчат, що сиділи зовсім поруч і дивилися щось на телефоні.

Її погляд миттєво змінився.

— І що це ви тут робите?

Алекса навіть не озирнулася.

— Дивимося серіал.

— Без мене?

— Ми тільки почали.

Саша схрестила руки.

— Зрозуміло...

У голосі вже відчувалися знайомі нотки образи.

— Як завжди.

Гера тихенько зітхнула.

«Тільки не знову...»

— Сашо, сідай до нас, — спокійно сказала вона.

— Не хочу заважати.

— Ти не заважаєш.

— Та невже?

Алекса закотила очі.

— Ну почалося...

— Що почалося?

— Те саме.

— А що саме?

— Ти знову шукаєш привід образитися.

— Бо ви навіть не покликали мене.

— Та ми самі тільки почали! Та і ти не дуже розділяєш мої захоплення, щодо цього.

— Все одно. Не обов'язково цим захоплюватися, щоб дивитися серіали. А якщо серіал дійсно цікавий, то яка різниця з якої країни воно випущено.

Напруга між дівчатами почала швидко зростати.

Гера миттєво закрила ноутбук.

— Стоп.

Обидві повернулися до неї.

— Ми зараз посваримося через серіал?

Тиша.

— Серйозно?

Саша мовчала, Алекса теж.

— Саш...

Гера лагідно усміхнулася.

— Ми справді тільки почали дивитися. Алекса просто випадково підійшла й запитала, що це.

— Правда?

— Чесне слово.

— І ти не хотіла мене виключити?

— Звісно ні.

Алекса трохи ніяково потерла потилицю.

— Вибач... Можливо, справді треба було тебе покликати.

Саша мовчала ще кілька секунд, потім тихо видихнула.

— Я... мабуть, трохи перебільшила.

— Трохи? — усміхнулася Гера.

Саша теж засміялася.

— Добре. Дуже перебільшила.

— Ось і чудово.

Гера знову натиснула на екран, щоб запустити серію.

— Тоді сідай.

Саша присіла поруч,  тепер вони сиділи вже втрьох. Наступні хвилини минули напрочуд спокійно. Вони разом сміялися з кумедних моментів, затамовували подих під час небезпечних сцен і майже одночасно вигукували від подиву, коли сюжет робив черговий несподіваний поворот.

Пролунав дзвоник.

— Ех... — зітхнула Алекса. — На найцікавішому місці.