Виправлено, але через певний час знову повернуся до перевірки! Дякую за розуміння! Люблю вас!)))
Всі авторські права захищені!
"Коли розквітне лілея 2, або Хай живе королева!"
Кожна історія має широке закулісся, а кожний кінець насправді не є кінцем. Коли закінчується ніч, наступає ранок і заворожує нас сонячним світанком. Коли помирає тепло в обіймах перших морозів, на землю ступає чарівна білосніжна зима.Коли завершується одна історія, народжується інша, нова... Кажуть, що продовження завжди гірше оригіналу. Я готова з цим посперечатися і кинути виклик ще одному протертому канону суспільства.
Я готова переконано заявити, що життя не закінчується на здійсненні заповітної мрії або досягненню поставленої мети. Стелі не існує, зате є небо: широке, безмежне... Нам усім завжди буде куди прагнути. Щоднини люди досягають висот, а я ніколи не стала б ділити їх життя на "до" і "після". Життя нерозривне, неподільне- тим і прекрасне. У тому й сенс, що насправді не існує "частини namber one" і усіх наступних продовжень. Не можна взяти time- out чи творчу паузу, щоб відпочити. Цілковита суцільність від першої до останньої хвилин. А коли так, то закликаю не ділити життя вигаданих осіб на "цікавіше і менш цікаве", "краще і гірше" рівно, як не ділимо наше з вами життя. Історія, написана на папері чи моніторі сучасних гаджетів- мертва. Вона оживає в уяві кожного читача абсолютно по різному, а завданням письменника є створення самого образу, силуету вигаданих ним подій. Вважається, що книгу творить автор, але насправді її творять читачі. Кожен герой має безліч обличчь, адже кожен читач одягає на нього вигадану лише ним зовнішність, спираючись на вказівки автора. Це своєрідна магія, яка заворожує мене з самого дитинства. Це та велика різниця між книгою і фільмом, де персонаж є лише таким, яким його подає глядачам актор.
Я розпочала працю над "Коли розквітне лілея 2 або Хай живе королева!" одразу ж по закінченню першої частини. Можливо, в цій роботі я хочу виконати свій дитячий каприз і заспокоїти ту себе маленьку, яка іноді навідує мене в уривчастих спогадах про дитинство. Фінала фільмів і книжок мені змалку було надто мало, допитливий дитячий розум раз- у- раз вигадував що ж було потім... Саме ця допитливість, а ще впертість і бажання іти за покликом серця всупереч голосу розуму, що заявляв про необхідність зосередитися на навчанню в роки студенства, спонукали мене спробувати взятися за написання книги. Ця допитливість до чогось нового відкрила для мене світ магії, де я відчула себе всесильною і, висловлюючись мовою стародавніх епох, які полюбляю найбільше, відчула силу у своєму пері, його можливість створювати найрізноманітніші повороти у долях людей, народжених моєю власною уявою. І нехай я ніколи не тримала перо в своїх руках, більше- я навіть не записую своїх творів кульковою ручкою на папері, користуючись перевагами сучасних гаджетів, гадаю, що великі письменники тогочасся не образилися б за моє просторечиве порівняння. Адже яка різниця як і на чому писати, якщо слова обирає серце? Щось у моїй душі підказує мені, що найважливіше- це говорити лише правду! Звісно, я не маю на увазі, що потрібно писати лише про реальні події. Правда- в моєму розумінні це синонім слова "щирість". Бути щирою із самою собою і читачами, дозволити відчути свої емоції, оголити душу- ось ключ до сердець читачів, ну а майстерність прийде з часом.
Я написала цю передмову з єдиною метою, бажаючи пояснити усім чому "Коли розквітне лілея 2 або Хай живе королева!" не відрізнятиметься від першої частини і буде її логічним продовженням. У моїй уяві взагалі від самого початку не було жодного розмежування, я завжди знала, що остаточний кінець наступить лише тоді, коли герої знайдуть свої місця у цьому житті. Хто буде королевою, хто одержить верх над ворогами, а кому потрібне лише кохання і дружня сім'я? Безпека чи пригоди? Обиратиме кожен за себе...
Моїм кредо по життю є та ж істина, з якою я прийшла у світ письменництва, і якою заправляю свої твори, подібно тому, як кухар заправляє м'ясо соусом. Ця істина про те, що віра в себе і підтримка рідних людей здатна творити чудеса. Крізь випробування, зради, біль і труднощі може пройти одна людина, але без духовних цінностей її шлях буде позбавлений яскравих барв. Війна не буває веселою, особливо, якщо це війна за життя або владу. Барви приносять сім'я, любов, дружба і підтримка... Перемогти когось легше, ніж себе. Перемогти себе- може лише по-істині сильна людина.
А тепер давайте ближче до сенсу нашої історії... Згадаймо основні події попередньої книги, але хто її не читав- швиденько закривайте цю і нумо до першої))) Отже, що ми маємо:
Величне і могутнє королівство Ендаласія отримало свою законну наслідницю- чарівну і добру принцесу Адель, котру викрали в віці немовляти за наказом злої дружини покійного брата монарха герцогині Каролін. Серце Його Величності короля Аделарда зазнало великого щастя- його сім'я нарешті воз'єдналася. Золотоволоса зеленоока Ельза, відома у всьому світі як найавторитетніша принцеса тогочасся, перша красуня імперії, королева балу, людська благодійниця і майбутня королева за версією припалацових пліток, з притаманною їй енергійністю оточила рідну сестру- близнючку турботою та любов'ю, взявшись за перевиховання юної міледі по правилах палацу. Але чи все так щасливо, як здається на перший погляд? Дві абсолютно схожих зовнішньо і цілковито різних у душі дівчини, які жили одна без одної майже двадцять років, тепер разом боротимуться за свої цілі. Чи легко це? Навряд... Ельза і Адель, нестримний вогонь і всепробачаюча вода... Чиї методи і переконання виявляться сильнішими?...
Дізнавшись, що її підступні плани і давні гріхи викрито, герцогиня Каролін також не сидітиме, склавши руки. Її ціллю, як і раніше, є прекрасна лілея імперії Ельза, з котрою жінка веде сувору війну вже котрий рік. Юна міледі досі рятувалася від ударів дружини дядька, дякуючи власній кмітливості і допомозі своїх вірних друзів: маркізу Армелю, принцу Арлету з сусідньої імперії Золхіда та придворній ворожці леді Авітель. Їй навіть вдалося прикликати на свою сторону власного кузена сина герцогині маркіза Леджера, з котрим вони уклали домовленість: юнак не притендуватиме на трон, якщо двоюрідна сестра дарує життя його матері попри гріхи тієї. Однак, що зміниться у стосунках друзів після появи ще однієї принцеси при дворі? Якою буде помста герцогині, на кого буде направлений її удар?
Чи відбудеться весілля закоханих Леджера і Авітель попри те, що мати маркіза Каролін цілковито проти? Як жінка повертатиме сина у свої ряди, бажаючи здобути для нього престол?
"Дружба чи кохання?"- вибір, який доведеться зробити вірному маркізу Армелю...
Спершу запеклі вороги, потім найкращі друзі, а далі єдиний дотик вуст у запалі любові і обіцянка мовчати про почуття. Два нестримних полум'я під людським силуетом, котрим не судилося перевершити одне одного. Принцеса Ельза та принц Арлет- чи бути їм разом, чи зможе остаточно розтопити наполегливий і нахабний золхідський мілорд крижане серце своєї королеви і досягти її взаємності?
Чи зможе перебороти страхи принцеса Адель і стати гідною наслідницею трону? Куди приведе її невміння контролювати почуття і чи досягне вона згоди зі своєю цілеспрямованою родичкою?
У вирі почуттів, інтриг та переживань наших героїнь сумувати не вийде...
З повагою та любов'ю ваша Юліанна!
#3793 в Любовні романи
#92 в Історичний любовний роман
#1050 в Жіночий роман
Відредаговано: 12.12.2019