... Вечірка ...

      - Що тут відбувається? _ почулося голос ректора. 

Хлопець відсторонився від мене ще дальше, зиркнув у бік ректора й розвернувшись пішов на вихід.

        - Нннда... у вас все в порядку? _ запитав розгублений чоловік.

       - Ттакк.. _ якось заїкаючи відповіла я.

      - А по вигляду й не скажеш.. якщо цей юнак приставав до вас, то ви тільки скажіть, і він буде покараний! 

         - Ні.. ви помилилися.  _ трохи впевненіше сказала я. 

        - Тоді що ви тут робите панянко? _ прижмуривши очі спитав він.

       - Ректор...я шукала вас, щоб попросити відпустити мене з подругою додому. Ми стомились і від останніх подій та переживань у подруги розболілась голова. Не хочу її залишати саму, і щоб вона одна сідала в автомобіль.

        - Може вам стоїть викликати таксі?..

        - Ні-ні, не потрібно, тим паче, що ми по дорозі заїдемо в аптеку по знеболювання, тож усе добре, ми самі. _ спробувала запевнити його, і здається це подіяло. Бо після цієї фрази голос і навіть лице ректора зм'якшилось і стало не таким напруженим.

          - Ну тоді звичайно їжайте, не буду затримувати вас, тільки є одне прохання.... Підчас канікул не пропадаєте нікуди і постарайтесь завжди бути на зв'язку, а то не знати, що іще забреде у голову нашому пану деректору. Я ж можу на вас, вразі чого розраховувати? Гаразд?

       - Добре!  _ Поспішно відповіла я _ Допобачення!

       -  Допобачення!  _ відповів спокійно ректор.

Я поспішно набирала номер бабусі прямуючи до виходу, але замість жаданого "Ало!" я почула автовідповідач, який спонукав залишити повідомлення після звукового сигналу. Чим я залюбки скористалася.

       - Нарешті! Чого так довго? _ обурено промовила подруга, після того, як я щойно відкрила двері дорогого автомобіля, і сіла у шикарний білий шкіряне авто з зеленим міхом на кріслі. Я нічого не прокоментувавши, на це обурення, стала пристібати себе паском безпеки. Автомобіль задоволено загарчав і тихо та плавно рушив з місця. Нндаа... подруга є виділив водієм, з нею я почувалась спокійно, здається що вона навіть із закритими очима могла доставити мене до дому в повній безпеці. Сказати що я їй довіряла, це не сказати нічого, про таку вірну подругу можна тільки мріяти. 

             - То ти розкажеш, що сталось з тобою? _ спокійно запитала вона.

            - Мене поцілували ... насильно.

У подруги від моєї відповіді піджалися її ідеально нафарбовані губки. Зараз буде  нотація і безліч коментарів на мою відповідь. Але Каріна на цей раз мене остаточно здивувала.

              - Хто цей безсмертний? _  на одному подиху спитала вона.

Я прикрила очі і на автоматі, змахнула прядку волосся із свого лиця. В очах спалахували напів яскраві  спогади про цей вкрадений поцілунок в якому явно були вложені якісь почуття чи мотиви. Навіщо ? Навіщо він це зробив? В голові, ніби рій бджілок, гуло це запитання. Невже це мода така спочатку робити а потім думати про наслідки? Бо необдумані дії завжди призводять до проблемних наслідків. Думки хвилею принесли із собою спогади. Ми знайшли  спільну мову з першого  дня  нашого  знайомства. За частими перепалками Каріни і його друга, ми залишалися на другому  плані ніби закулісами. Розмові прості і непримушені переважно  це по навчальній програмі ці коментарі поведінки нашіх друзів. Навіть погляди у мою сторону були цілком природніми і звичайними ... Хоча постривайте, мені пригадався один момент коли я "застукала" його на розгляданні мене, я тоді відмазнула ту думку, як набридливу муху, від себе.. ну мало що там у нього, задумався хлопець і завтикав. І взагалі це природньо коли підлітки розглядують один одного під час навчання, де повітря переповнене гормонами. В голові проскочив сюжет , коли його друг поцілував Каріну, можливо від цього зухвалого і такого героїчного вчинку у нього пробудився герой? плюс адреналін від алкоголю наштовхнув на цю думку з поцілунком? Я шукала у своїй голові логічне пояснення але не знала напевно, знала тільки те, що дружба між нами була злизана также як  блиск з моїх губ. Данило-Данило такий не схожий на свого друга Стаса, аж тепер я зрозуміла, що схожі і навіть дуже, інакше як би вони разом дружили? 

У мене ж є хлопець, звісно ж хлопець, промайнула в голові думка, неначе припіднчла мене із землі. Хлопець, від якого у мене потіли долоні рук і злегка поколювали кінчики пальців. Це все міняло, це нове на яке я згодилась, не давало мені спокою.  Цікаво який він? Мені дуже хочеться другого побачення з ним , цікаво чи переросте моя симпатія в щось більше? З роздумів мене вивів стурбований голос подруги.

              - Олеся, прийом, що з тобою? _ трохи занепокоєно в голосі запитала Каріна водночас прощолкуючи пальчиками мені перед лицем.

            - З тобою  все добре? Ти як?

Я відчула, як машина  зменшила швидкість, звернула на узбіччя дороги і  зупинилася. Було чути лише невеличкий шум двигуна і роботу двірників за лобовим стіклом автомобіля. Я обернула голову в бік водія і зустрілася з стурбованим поглядом подруги.

             - Все нормально _ поспішила заспокоїти подругу я, від чого Каріна звела свою ліву бровку в верх.

              - Ти впевнена?

              - Так Карін, я просто задумалась. Знаєш.. я ще раніше хотіла розповісти про деякі зміни, які трапилися зімною в житті. Але ця вечірка в навчальному корпусі зайняла всі мої думки та слова.

            - Стоп-стоп-стоп! Давай все по-порядку будь-ласка, щоб і в моїй голові зложувались два плюс два, ок? _ я  послушно кивнула подрузі у відповідь, від чого в їх лиці промилькнула задоволена нотка.

               - Давай спочатку.. що трапилось коли ти повернулася в автидорію? 

              -  Я повернулася до великого холу де в останнє я бачила ректора, та його вже там не було, натомість я натрапила на Данила, який люб'язно запропонував допомогу і разом відшукати ректора. Ми вирішили піднятись і зайти в його кабінет. Коли ми піднялись сходами на другий поверх у Данила пробудився супермен і він вирішив , не спитавши моєї думки, поцілувати мене. Звичайно він відразу вибачився за свій порив, але я сказала йому , що нашій дружбі кінець. На шум вийшов ректор, якому я розповіла легенду про твою головну біль і легко відпросилась.