Коли життя не стане на планеті
І стихнуть всі навколо голоси,
З небес вірші читатимуть поети,
Щоб знов надію відродити на землі.
І полетять слова, мов птах, по світу,
На крилах понесуть своїх добро,
І в крижаній пустелі зійдуть квіти,
І сонце подарує знов тепло.
Впадуть дощами літери і звуки,
Щоб написать історію нову,
І взявши знову людство на поруки,
Всевишній благодать пошле свою.
Тоді з’єднаються всі рими воєдино
Рікою потечуть поем рядки,
З любові й щирості народиться людина
Й невинним поглядом окине білий світ.
Воскресне з небуття тоді планета
І забуяють трави запашні,
А в небесах усміхнені поети,
Мов молитви, читатимуть вірші.
Відредаговано: 19.12.2024