Коли приходить натхнення
Чаклунка-ніч
За небосхил уже ховалось сонце,
Осінній день поволі догорав,
Спускались сутінки і стукали в віконце,
На флейті місяць колискову вигравав.
Стихали голоси і різні звуки,
Блаженний спокій землю обіймав,
Під голову собі поклавши руки,
У листі вітер солодко дрімав.
Яскраві зорі в небі посміхались
І блимали, неначе маячки,
На клумбі айстри спатоньки вкладались,
Концерт свій припинили світлячки.
Володаркою ніч нарешті стала,
Поволі обійшла пусті садки,
Солодких снів деревам побажала,
Розповіла пташкам свої казки.
Невидимий клубок між трав пустила
І впали роси чисті, мов кришталь,
А потім павутину розпустила -
І темрява все вкрила, мов вуаль.
Чаклунка-ніч ступаючи навшпиньках,
Прогулювалась тихо по землі,
Ще кілька кроків, ще одна хвилинка…
І їй на зміну прийдуть промені ясні.
Відредаговано: 02.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
