Незвичайна сусідка

Біля садиби Олексія та Уляни

Було занедбане подвірʼя в бурʼянах,

Стара й пошарпана хатина там стояла,

Розбиті вікна, дах увесь в дірках.

Багато років там ніхто не мешкав,

Лиш тільки вітер в протягах гуляв,

Та якось диво трапилось й нарешті

Дізнались, що будинок хтось придбав.

Подружжя з нетерпінням все чекало,

Щоб познайомитись з сусідою новим

І просто неймовірно здивувалось,

Коли побачило, хто виявився ним.

Купила хату молода чорнява жінка,

Висока, худорлява, мовчазна,

Взялася до роботи дуже стрімко

І незабаром не впізнать було двора.

Від бурʼянів не лишилось і сліду,

Нові шибки у вікнах, мов кришталь,

Біля паркану майоріли рясно квіти,

Будинок гарним і ошатним також став.

Лиш господиня трохи дивною здавалась,

Якоюсь зовсім нелюдимою була,

Ні з ким узагалі не спілкувалась

І уникала мешканців села.

Та якось мовив Олексій своїй дружині:

«Вже б познайомитись з сусідкою нам час»,

Й коли проходив повз її оселю мимо,

До неї голосно та щиро привітавсь.

«Дай Боже сили вправній господині,

Я бачу, всюди вже порядок навели,

Запрошуєм до себе на гостину,

Заходьте, будем раді вам завжди».

Сусідка глянула у відповідь байдуже

І майже пошепки йому відповіла:

«Я теж знайомству з вами рада дуже,

Якось зайду, коли закінчу всі діла».

Але заходити вона не поспішала,

До себе теж не кликала нікого,

Та зрештою усім байдуже стало,

Живе собі людина та й усього.

Натомість на сусідньому подвірʼї

Почали відбуватись дивні речі:

Виходило із ладу щось постійно,

Хворіть худоба стала нескінченно. 

А потім і зовсім випадок дивний

Відбувся вже під вечір у дворі,

Уляна вийшла з дому, як зазвичай,

І подалась корову в хлів доїть.

За тим пішла води набрать в криниці,

Біля дверей поставивши відро,

І раптом кішка чорна, мов чортиця,

Прибігла й стала пити молоко.

Забачивши оте, гукнула жінка:

«Це що таке? Іди-но звідси геть!»

У відповідь та зашипіла тільки

І, спину вигнувши, зробила крок вперед.

Недобрим поглядом дивилась на Уляну,

Здавалось, зараз кинеться в обличчя,

А потім швидко зникла за парканом

І навіть слід від неї не лишився.

Натомість жінка мов заціпеніла,

Хвилин ще кілька рушить не могла,

Від страху руки в неї затремтіли

І мов свинець розлився по ногах.

Коли повідала про теє чоловіку,

Той посміхнувся тільки і сказав:

«Ти на гарячому застукала злодійку,

Тому й реакція була її така».

Ще кілька днів Уляна озиралась,

Боялась, що тварина прийде знов,

Бо дуже вже тоді вона злякалась, 

Та зрештою той страх таки пройшов.

Але і спокій видався недовгим,

Вже зовсім скоро просто серед ночі,

Прокинувшись, у темряві глибокій

Вона побачила в вікні зелені очі.

Будити стала швидко чоловіка

І злякано йому прошепотіла: