Розхристана і боса вийшла з хати,
Кудись світ за очі подалі подалась,
Вона нічого не хотіла більше знати,
Бо вже на повну цьому світу віддалась.
Ішла й не відала дороги у майбутнє,
Слідом за нею йшов навшпиньках страх,
Та знала точно, як раніше вже не буде,
Всі маски зірвані й повʼязки на очах.
Хотілось плакати та сліз уже не було,
Не стало також покаяння і жалю,
Вона назавжди попрощалася з минулим
І знов воскресла з попелу й вогню.
І вже не йшла, а більшості летіла,
Їй ця земля вже стала замала,
Бо за спиною знов зʼявились крила,
Які колись вона безбожно продала.
І неважливо, що про неї скажуть люди
Осудять? Байдуже. Тепер їй все одно!
Бо буде дихати тепер на повні груди
І тільки серця дослухатися свого.
Щаслива й незалежна йшла до мрії,
На перешкоди не зважала на шляху,
Сама для себе відтепер вона Месія,
Бо цінність усвідомила свою.
Відредаговано: 02.10.2024