Коли приходить натхнення
Вишня
Вишня стукала людям у вікна
І шептала тихенько: “Впустіть”,
Бо закінчилось теплеє літо
І дощами вже осінь дзвенить.
Їй хотілося трохи зігрітись
І під ковдру пухнату влягтись,
Та натомість безжалісний вітер
Все хилив і хилив її вниз.
Обійнявшись гілками за плечі,
Вона сльози ховала в очах
І думками летіла в той вечір,
Де тонула в солодких піснях.
Їй би зараз лягти та поспати,
Щоб яскраві побачити сни,
Та її не пускають до хати
І далеко ще так до зими.
Їй кричати хотілось від болю,
Але голос підступно хрипів,
Їй би випустить душу на волю,
Тільки духу забракло та сил.
Вишня в вікна пусті заглядала,
Намагаючись погляд вловить,
Щось про себе постійно зітхала
І шептала тихенько” “Впустіть”.
Відредаговано: 02.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
