Коли приходить натхнення
Зорі
Жили на небі якось дві яскраві зірки,
Були суперницями ще з дитячих літ,
Навіть віталися одна з одною зрідка,
Натомість вихвалялися, як слід.
- Це я так гарно сяю над землею,
що всі у захваті на мене поглядають.
- Твоя краса в порівнянні з моєю
недосконалою й блідою виглядає.
- Та де тобі тягатися зі мною?
Ти як усі, звичайна й невиразна.
- Це хто б казав. Та поруч із тобою
навіть найменша зірка є прекрасна.
- Ти у красі, я бачу, геть не тямиш,
інакше цю розмову б не почала.
- Це ти мені постійно тільки заздриш,
тож краще вже б тихесенько мовчала.
- Мовчати? Я? Ніколи і нізащо.
І не тобі давать мені поради.
- Я розумію, що прийнять поразку важко,
але слова мої - то чиста правда.
І так вони завзято сперечались,
Що не помітили, як втратили баланс,
З небес на землю дуже швидко впали
І вже за мить їх слід яскравий згас.
Відредаговано: 02.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
