Русяве Літо стукало у двері,
Їх Червень добродушно відчинив,
Воно ввійшло усміхнене й веселе
І почало хазяйнувати, що є сил.
Ходило по садах і по городах,
Бриніло росами прозорими в траві,
Відображалось ясним сонечком у водах,
Мережку шило зорями вночі.
Кружляло Літо танцями в повітрі,
Буяло квітами та пахощами трав,
Збирало ягоди у кошик соковиті,
Тумани розстилало понад став.
Було до всіх привітним й дуже щедрим,
Не думало про осінь і дощі,
І, попри все, воно твердило вперто,
Що не збирається іще нікуди йти.
Але не встигло й озирнутись тепле Літо,
Як Вересень ступився на поріг
І мовив тихо: «Йти тобі потрібно",
І речі всі зібрати допоміг.
Вже за дверима Літо озирнулось,
Зітхнуло тяжко й далі побрело,
І планувало зовсім скоро повернутись,
Щоб знову дарувати всім тепло.
Відредаговано: 02.10.2024