Коли приходить натхнення
Поле
Прокинулось поле під сонця промінням гарячим,
Всміхнулося небу й вклонилось низенько землі,
Вляглося ошатно, щоб рани ніхто не побачив,
Які залишилися в нього у грудях з війни.
Прикрило житами всі вирви глибокі від «Градів»,
Волошки й ромашки - як символ любові й добра,
На місці полеглих бійців розпустилися маки,
Де сльози пролились, зʼявилась зелена трава.
Розправило плечі і вітер впустило в волосся,
Нехай нашепоче про мирне й щасливе життя,
Щоб в серці затихли ті щемні війни відголосся,
Щоб вільною стала свята українська земля.
Неначе застигло замріяне й стомлене поле,
Думками полинуло в сивих років далечінь,
Повірить воно не могло би нізащо й ніколи,
Що танки ворожі знов їздити будуть по нім.
Заплакало поле разом із дощем прохолодним,
Хотілось йому увесь біль зі сльозами віддать,
Нехай ще минулим воно проживало сьогодні,
Та завтра в майбутнє настане вже час вирушать.
Прощалося поле з промінням яскравим під вечір,
Вклонилося небу й сказало «Добраніч» землі,
І впевненим було, що зможе позбутись нарешті
Тих ран, що лишилися в грудях у нього з війни.
Відредаговано: 02.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
